Курсант, майбутній офіцер...

Курсант, майбутній офіцер…

Старший сержант Сергій Бабич – один із найкращих випускників Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (ВІТІ). Зараз Сергій – курсант факультету бойового застосування систем управління та зв’язку ВІТІ.
Із вибором професії юнак визначився ще у дитинстві, коли навчався у Бреусівській загальноосвітній школі. Ось як характеризує його вчитель Віталій Павлюк:
– Достеменно пам’ятаю той день 2010 року, коли я проводив перший урок фізкультури у п’ятикласників. Діти вишикувалися на шкільному спортмайданчику. Всі в новенькій спортивній формі, а маленький худорлявий хлопчик із «гостреньким язичком» та ще й в екіпіруванні, здається, італійського «Інтера» довго не міг знайти свого місця. Виявляється, однокласники підросли за літо і витіснили його в кінець шеренги…
Врешті всі заспокоїлися. Почалося знайомство. Діти називали прізвище, ім’я, більшість переконували, що дуже люблять фізкультуру, а ще ділилися мріями.
– А ти, мабуть, футболістом будеш? – запитую хлопчика-красунчика у формі «Інтера».
– Та я футбол не дуже люблю… Я-а-а… солдатом буду, – дещо сором’язливо, але впевнено відповів учень.
Нелегко було Сергійкові на фізкультурі, особливо нервувався, коли човниковий біг у норматив не міг упорати та м’ячик не летів на потрібну віддаль.
– Тримайся, хлопче, важко в навчанні – легко на службі буде, – підбадьорював малого Бабича…
Ну, а на уроках історії хлопець почувався, як риба у воді. Рідко коли міг просто мовчки посидіти і послухати вчителя, однокласників.
– А ви читали?.. А ви дивилися по тєліку?.. А ви знаєте?..– «вантажив» на уроці учень учителя.
Не лише на уроці, а й після міг довго розповідати про полководців, зразки зброї, військову техніку… А сидів за першою партою – навпроти вчителя.
У старших класах Сергій ретельніше готувався до реалізації мрії – серйозно займався фізпідготовкою, подружився з перекладиною, гантелями, гирями.
Фізично зміцнів та змужнів. Міг постояти не лише за себе, а й за ображеного.
А далі сталося в житті те, про що мріяв. Адже мрії збуваються не лише в новорічну ніч!
Як бачимо, наполегливість принесла свої результати, Сергій Бабич таки став військовим.
– Я поставив для себе ціль навчатися якомога краще, для того, щоб у майбутньому міг захистити якомога більше людей і щоби завдяки мені були якомога менші їх втрати при бойових діях. Тому планую навчатися далі, – сказав Сергій під час церемонії випуску в коледжі.
По закінченні коледжу юнака розподілили до окремого розвідувального батальйону. На той час підрозділ виконував завдання у районі проведення ООС. Сергій був помічником командира вузла зв’язку та збирав розвідувальну інформацію. Крім цього, постійно виїжджав на передову, де допомагав своїм товаришам виконувати бойові завдання. Часто залишався за командира. Щоб удосконалити свої знання та навички, вирішив вступити до ВІТІ.
Сьогодні старший сержант Сергій Бабич навчається на третьому курсі й точно знає, що бути командиром – це відчувати відповідальність за інших людей, розуміти свою роль у військовому колективі, випробовувати себе в армійських реаліях, повідомляється на фейсбук-сторінці Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
А Бреусівка й увесь Козельщинський край пишаються Сергієм Бабичем і такими юнаками, як він. Упевнені: ці хлопці надійно захистять нас від будь-якої біди.

Підготувала Надія ЛИТВИН,
журналіст.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий