Лептоспіроз – це особливо небезпечне інфекційне захворювання з ураженням капілярів, печінки, нирок і нервової системи, яке супроводжується загальною інтоксикацією, гарячкою та може перебігати з жовтяницею, геморагічним синдромом, нирковою недостатністю, що нерідко закінчується летально.
Сприйнятливість людини до цього захворювання дуже велика. В останні роки в Україні спостерігається збільшення випадків захворювання і почастішання тяжкого перебігу з летальним кінцем. Ця хвороба реєструється в усіх областях нашої країни, і, на жаль, відбувається тенденція до зростання рівня захворюваності. Найвищі показники у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернігівській, Кіровоградській, Хмельницькій, Тернопільській, Київській, Миколаївській, Львівській областях. Найбільшу кількість випадків (40) у нашій області було зареєстровано у 2005 році, з яких 4 летальних. Хвороба в області реєструється щорічно. Зокрема у 2021 – 2023 роках на Полтавщині було зареєстровано 10 випадків, а в цьому році вже 3 (Хорольський, Машівський, Гадяцький регіони).
За даними багаторічних епідеміологічних спостережень та лабораторних досліджень, які проводилися державною санепідслужбою області, а нині ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», на Полтавщині визначені природні осередки цього захворювання в басейнах річок Ворскла, Псел і Сула, що сформувалися на території 14 регіонів: Глобинського, Котелевського, Лохвицького, Лубенського, Миргородського, Оржицького, Пирятинського, Полтавського, Семенівського, Хорольського, Новосанжарського, Кобеляцького, Кременчуцького та Машівського.
Які ж поради нашим читачам, щоб уберегтися від цього небезпечного захворювання?
Найбільше випадків захворювання на лептоспіроз трапляється у теплу й жарку пори року. В цей період у природних умовах створюються сприятливі умови для розмноження мишоподібних гризунів, які є природним резервуаром інфекції. Джерелом інфекції стають і дикі та свійські тварини – свині, корови, вівці, собаки, кози. Хворі гризуни виділяють лептоспіри із сечею, якою забруднюють довкілля, відкриті водоймища, питну воду, харчові продукти. Це і є основний шлях передачі інфекції, тобто фекально-оральний, який реалізується переважно водним шляхом (питна вода з малих водойм, заковтування її під час купання). Люди можуть заразитися також під час вживання різних продуктів, забруднених виділеннями гризунів (переважно овочів і фруктів, зрідка – молока чи м’яса).
Спекотна погода «змушує» людей, особливо дітвору, купатися у відкритих водоймах. Люди легковажно відпочивають на непаспортизованих пляжах, пірнають у забруднені озера, ставки та інші водоймища, при цьому ковтають забруднену мікробами воду. Також можливі спалахи лептоспірозу під час проведення різних сільськогосподарських робіт, догляду за хворими тваринами, їхнього забиття та обробки забрудненої лептоспірами сировини.
Щоб не захворіти на лептоспіроз, слід дотримуватися правил особистої гігієни. Молоко й молочні продукти вживати лише після кип’ятіння, фрукти та овочі – після промивання проточною водою. І, звичайно ж, уникати купання у забруднених водоймах, перебування неподалік смітників, де можуть бути гризуни.
Лептоспіроз можна сплутати з грипом та ГРВІ. Чому так?
Відповідь є. Із води та довкілля, із забруднених продуктів збудник хвороби потрапляє в організм людини. Вхідними воротами стають подряпинки на шкірі та слизових оболонках. Потрапивши в рану, лептоспіри потім проникають у кров, печінку й нирки. Інкубаційний період триває 6 –14, а іноді й до 20 діб. За цей час хворий та його близькі, як правило, забувають про «вилазку» на природу, купання, тому й не пов’язують перші симптоми захворювання з імовірним інфікуванням лептоспірами. Хвороба починається раптово. Підвищується температура тіла до 39 – 40 градусів, людину лихоманить, тому в цей період лептоспіроз помилково сприймається за грип або ГРВІ, навіть поява лихоманки не викликає стурбованості. Потім у хворого з’являється загальна слабкість, головний біль, біль у попереку, суглобах і м’язах, особливо литкових, іноді – біль у правому підребер’ї та під грудьми. Виникає кон’юнктивіт – запалення слизової оболонки ока. Можливі також нудота, блювота, марення, безсоння, кровотеча з носа. При тяжких формах приблизно на 4–7 день із зниженням температури з’являється пожовтіння шкіри, оболонки очей, можуть наступити й летальні наслідки.
Серед профілактичних заходів цієї хвороби важливе значення має знищення (дератизація) гризунів, особливо в житлових будинках, дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних закладах, об’єктах торгівлі, громадського харчування та в інших місцях, де є умови для їхнього сприятливого існування та подальшого розмноження. Важливе значення також мають дотримання умов праці на тваринницьких фермах, м’ясокомбінатах, на об’єктах каналізаційної мережі та інших, де можливе зараження предметів навколишнього середовища виділеннями гризунів. Смітники завжди приваблюють гризунів. Тому варто на це звертати особливу увагу. Забруднюючи річки та інші водоймища, ми реально наражаємо себе на різні виклики інфекційних та інших захворювань. Нині на Полтавщині кишковою паличкою річка Дніпро забруднена у 5 разів вище допустимих норм, Сухий Кагамлик – у 14 разів, а річка Ворскла – у 3 рази. Тож відпочинок біля забруднених водойм може закінчитися лихом.
Відносно порад. У разі прояву цього захворювання необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, а не займатися самолікуванням. Крім того, важливо дбати про термічну обробку харчових продуктів і води перед споживанням, дотримуватися правил особистої гігієни та умов праці, не купатися у тих водоймищах, які забруднені або не мають на це дозволів, не допускати забруднення водоймищ необробленими стоками тваринницьких ферм, запобігати забрудненню харчових продуктів гризунами, споживати м’ясомолочну продукцію лише після ветеринарно-санітарної експертизи. Важливого значення набуває проведення дератизаційних робіт на об’єктах різних форм власності та суспільної – в населених пунктах, підвищення рівня санітарної культури населення, благоустрій і очистка від забруднень рекреаційних зон, які використовуються для відпочинку й оздоровлення населення, створення належних умов праці в сільському господарстві, дотримання ветеринарно-санітарних правил на харчових та інших об’єктах і в побуті.
Валентин ШАПОВАЛ,
лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук.