Летять бульбашки

Летять бульбашки

Збереглися свідчення, що під час прощання з померлим Леніним деякі групи трудящих несли транспаранти, де було написано: “Всі – на боротьбу з чутками! Це обов’язок кожного чесного громадянина”. Таке гасло з’явилося у зв’язку з тим, що поширилися чутки про те, що вождь жовтневої революції помер від сифілісу. Вони оживилися знову аж після краху комуністичного владарювання. Хоча поряд із ними також звучали заперечення, що то – вигадки. Однак російський лікар Валерій Новосьолов, якому вдалося ознайомитися із щоденниковими записами лікарів, зокрема й німецьких, котрі лікували Ілліча, стверджує, що то – правда. Творець ленінізму помер-таки від третичної форми сифілісу, знаної ще як люес. Хоча захворювання нею не завжди пов’язане із сексуальною розбещеністю. Вона могла мати й інфекційний характер. Так, тоді люесом було вражено близько 5,5 відсотка населення Москви.

Цей випадок згадався тому, що гасло, яке несли тоді пролетарі, й нині для нас особливо актуальне. Тільки має звучати трохи по-іншому: “Всі на боротьбу з мильними бульбашками – нереальними обіцянками кандидатів у президенти! Це обов’язок кожного чесного громадянина”. А таких бульбашок нині летить з екранів телевізорів та газетних сторінок хтозна-скільки. Вони дуже гарні на вигляд, сяють усіма веселковими барвами, але лопаються від зіткнення з реальною дійсністю.
Одна з найпоширеніших – припинити війну на Донбасі. Але на це не здатний будь-хто з кандидатів, навіть той, хто палко сповідує ідеї “руського міра”. От погодився б він визнати анексію Криму і суверенітет сепаратистських псевдореспублік. То вони б все одно продовжували обстріли нашої території, вимагаючи віддати їм решту Донецької і Луганської областей. А коли б одержали і їх, то все одно стріляли б, домагаючись їхніх, начебто, споконвічних земель Новоросії. Про реальність саме такого сценарію свідчать крах усіх домовленостей про перемир’я, які вже неодноразово проголошувалися, різка протидія Росії ввести на територію цього збройного конфлікту миротворців ООН. Отож кожен розумний виборець має твердо усвідомити, що припинення війни на Донбасі не залежить від будь-кого з українських президентів, а тільки від кремлівської верхівки на чолі з Путіним. А вона того поки що ніскільки не бажає, бо сподівається саме цим знекровлювати Україну і таким чином стримати її економічний розвиток, рух до європейської спільноти.
Інша мильна булька: домогтися різкого зростання зарплат та пенсій і цим зупинити масовий виїзд наших заробітчан за кордон. Наприклад, в одній з обіцянок зазначається, що вчителі мають одержувати щомісяця не менше 1000 доларів. Причому ніхто з кандидатів не вказує шляхи для досягнення такої мети. Ясно, що це можливо лише за рахунок зростання економіки. А за короткий строк президентської каденції досягти цього ніяк неможливо. Навіть так звані “азійські тигри” – держави, що стрімко увійшли в число розвинених країн, – і то витратили на це кілька десятків років. До того ж зробили це з великою участю інвесторів із багатих держав Західної Європи та Північної Америки. А поки що не відчувається, щоб вони ризикували вкладати свої солідні кошти в економіку нашої країни, де йдуть військові дії і де політична ситуація змінюється від непередбачуваних вподобань президентів та прем’єр-міністрів, які можуть бути навіть кримінальними злочинцями. Новітні будівники соціалізму у Венесуелі спробували враз зробити всіх багатими, заходилися посилено друкувати свої гроші. Ну й домоглися 1 мільйона 300 тисяч відсотків інфляції. Там усі зразу стали мільярдерами. Але за стоси своїх боліварів вони нічого не можуть купити. Згадаймо, у 1920 році у нас теж усі були мільярдерами, а в 1996-му – мільйонерами. Невже нам знову кортить стати такими “багатіями”?
Роями летять мильні бульки обіцянок розширення демократії, зменшення податкових поборів, передачі зібраних коштів місцевим органам влади, розширення їхніх прав, широкого запровадження таких форм народного управління, як референдуми. Виходить, що на місцях не вистачає прав. А які права потрібні, наприклад, міській владі в Полтаві, щоб наполегливіше розширювати мережу ОСББ, мікрорайонних та вуличних комітетів, щоб активніше залучати жителів до турбот про місця їхнього проживання? Які права потрібні, щоб налагоджувати сортування сміття та його переробку? Про які референдуми можна галасувати? Невже такі, який відбувся в Криму в 2014 році? Або два таких, що проводилися у нас у 1991 році та показали різко протилежні результати щодо незалежності України? І, думається, вірно зазначив один економіст в Інтернеті: “Коли у нас валовий продукт на душу населення буде такий, як у Швейцарії, тоді, як і вони, ми гідні будемо проводити референдуми”.
Єдиний реальний шлях швидше наростити загальне багатство – це посилення боротьби з корупцією, з виведенням наших спільних надбань в офшори. Фігурують цифри, начебто з України за часи незалежності туди було відправлено 250 мільярдів доларів. І всі кандидати палко клянуться завзято викорінювати це зло. Але чимало хто з них, уже перебуваючи на високих постах, мав можливість проявити себе у цій вельми важливій справі. Але… тільки нарощував особисті статки. А тепер вони серед тих, хто найбільше кричить про жахливі народні поневіряння, хто, крім лементу та паплюження усіх і всього, нічогісінько не зробив для поліпшення стану справ у державі.
Володимир Ленін та його прибічники більшовики були видатними популістами, якщо користуватися сучасною термінологією. Вони обіцяли, що через кілька років після того, як вони захоплять владу, настане багате і щасливе життя – комунізм. А тогочасним нашим людям цього так хотілося. І вони повірили. І одержали… Історія показала, яка то була жорстока цяцянка-обманка, і як дорого вона обійшлася народам Радянського Союзу. Але у ленінців і нині багато гідних послідовників.
Привид популізму бродить по Україні, в образах кандидатів у президенти обіцяє всіх і одразу ж забезпечити манною небесною та золотими горами. І багато виборців тому вірять. Ніяк не збагнуть, що таке можливе тільки в казках. І то не у всіх, а тільки в окремих, де Омелько, лежачи на печі, враз став багатим і всесильним. Правда, з допомогою доброї щуки. Але таких щук у природі не існує, всі – з гострими зубами і дуже злі та жадібні.

Валентин ПОСУХОВ
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий