Ліга Конференцій – до побачення

Ліга Конференцій – до побачення

Широковідомий вислів (авторство цієї фрази в радянські часи помилково приписували Карлу Марксу) німецького філософа Георга Гегеля: «Історія повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс». Минулого четверга, 29 липня, «Ворскла» в домашньому поєдинку проти фінського «КуПСа» з Куопіо довела, що історія може повторюватися й тричі. І це справжній розпач для полтавських уболівальників.

Третій матч поспіль на початку нового сезону свисток арбітра, що фіксує результат двох таймів протистояння «біло-зелених» із супротивниками, перериває гру на рахунку 2:2. І знову (в обох протистояннях з фінами у Лізі Конференцій і з «Дніпром-1» в чемпіонаті Української Прем’єр-ліги) полтавці не можуть втримати перемогу, виграючи по ходу гри. Але, на відміну від попередніх матчів, поєдинок з «КуПСом» у Полтаві не передбачав нічийного результату. Хтось мав отримати вікторію і вийти у наступний раунд у боротьбі за Кубок Ліги Конференцій. І, на жаль, переможцем у цьому протистоянні «Ворскла» не стала. Додатковий час, на табло з’являються цифри 2:3, і єврокубковий сезон для полтавців завершується, майже не почавшись. Але про все по порядку…
До домашнього поєдинку з фінською командою полтавці мали б підходити з досить добрим, бойовим настроєм. За великим рахунком, «КуПС» нічим не вразив під час гри у Фінляндії, а втрачена перемога в доданий арбітром час, до речі, на останній хвилині гри(!), повинна була б ще більше мотивувати гравців полтавського клубу – справою честі було довести свою перевагу.
Та для майже восьми тисяч вболівальників «Ворскли», які того дня зібралися на трибунах, початок матчу на стадіоні імені Олексія Бутовського став «холодним душем». Складалося враження, що господарями ігрового майданчика є саме гравці фінської команди. Вони контролювали м’яч і певний час взагалі ледь не «закрили» полтавців на їхній половині поля. З плином часу «Ворскла» стала грати активніше, але, загалом, назвати першу половину зустрічі цікавою не можна. Команди обмінялися хіба що кількома небезпечними моментами. У підсумку – 0:0.
Зовсім іншим був початок другого тайму. Стартові десять хвилин виявилися по- справжньому феєричними, і вболівальники відчули всю гаму емоцій, за які так люблять футбол. Вже на 48 хвилині гри «Ворскла» провела швидку контратаку. Полтавські футболісти втрьох вийшли проти двох захисників гостей, Руслан Степанюк вміло оцінив ситуацію і віддав пас на Тілля, який в один дотик «вколотив» м’яч у ворота гостей. 1:0.
Трибуни зірвалися аплодисментами та радісним скандуванням. Однак поки вболівальники святкували відкриття рахунку, в першій же своїй атаці фіни відновили рівновагу. «Ворскла» відверто «провалюється» на фланзі – простріл – м’яч опиняється у Себбана, який красивим ударом «кладе» його майже у «дев’ятку». 1:1.
Але вже за п’ять хвилин полтавці знову повели у рахунку. Після розіграшу стандарту на правому фланзі Пердута вдало навішує у карний майданчик гостей, Скляр пробиває головою і рикошетом від захисника «КуПСа» і штанги м’яч опиняється у сітці воріт – 2:1.
Здавалося, ще трохи і «Ворскла» заб’є третій гол, тож долю гри буде вирішено. На 66 хвилині чергова швидка контратака полтавців (на думку переважної більшості вболівальників) мала б закінчуватися пенальті, але суддя «не свиснув»…
А далі «Ворскла», здається, почала грати на утримання рахунку і, як, на жаль, дуже часто відбувається в іграх «біло-зелених», зробити цього не змогла. На третій з шести доданих арбітром хвилин захисні редути полтавців знову «розсипалися», метушня і невпевнена гра у власному карному майданчику призвели до того, що м’яч спочатку влучив у штангу, на підборі чітко зіграли гравці фінського клубу, і Ніссіля зрівняв рахунок. Знову ці зачаровані 2:2…
В овертаймах для «Ворскли» розпочалося справжнє жахіття. Спочатку арбітр матчу на 5 хвилині першого овертайму «прямою» червоною карткою вилучив з поля Кушніренка, вважаючи, що він міг завдати травму супротивнику. До речі, пошкодження гравець фінського клубу не отримав і вже за хвилину, навіть не залишаючи поля для отримання медичної допомоги, як зазвичай буває, коли травма більш-менш серйозна, під свист полтавських вболівальників жваво побіг в атаку. А потім «Ворскла» відверто «попливла». Фіни усвідомили, що можуть забити гол, посилили тиск і в другому овертаймі досягли бажаного результату. На 111-й хвилині відзначився Рангель. 2:3. Не можна сказати, що полтавці зовсім «опустили руки», але відігратися вже не спромоглися. Гірка поразка, яка ставить хрест на цьогорічних європерспективах полтавського клубу.
Так і завершився той сумний четвер… Єдине, що радує, – це справжня футбольна атмосфера, яка панувала на стадіоні імені Бутовського. Треба було чути, як вболівальники, від школярів молодших класів до керівників потужних сільськогосподарських підприємств області, які сиділи поруч із ложею преси, в єдиному пориві скандували «Ворскла» і підтримували своїх улюбленців. Не пригадаю, коли полтавська арена збирала таку кількість глядачів. Як, чесно кажучи, важко пригадати і дату, коли «біло-зелені» востаннє перемагали у “домашньому” протистоянні в єврокубкових матчах. Але футбольна статистика нагадує, що було це в уже досить далекому 2015 році, коли «Ворскла» переграла словацьку «Жиліну» з рахунком 3:1 (щоправда, і тоді полтавці не пробилися у наступне коло змагань). Після цього – п’ять матчів, п’ять поразок… Але ця, від «КуПСа», мабуть, найбільш прикра, хоча за драматургією звітний поєдинок був чи не найвидовищнішим. Залишається лише сподіватися, що тренерський штаб полтавців зробить висновки з підсумкового фіаско двох матчів з цілком «прохідним» фінським клубом, попрацює з психологічною складовою гри своїх підопічних, і в чемпіонаті УПЛ «біло-зелені» знову не втрачатимуть в цілому заслужені перемоги на останніх хвилинах гри.

Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ
«Зоря Полтавщини»

Добавить комментарий