Лікування вуханів

Лікування вуханів

Розведення кролів – дуже прибуткова справа. Але вони часто хворіють і розводять їх в присадибних господарствах не дуже охоче. Тож спочатку розповім, як попередити і лікувати незаразні хвороби вуханів. Опис інших захворювань буде вміщено в одному з наступних випусків зорянського додатка «Сійся, Родися!..»

Загальні рекомендації

Кролі, як і інші тварини, особливо в молодому віці, за поганих умов годівлі, догляду й утримання, при порушенні запобіжних заходів піддаються різноманітним захворюванням, які можуть спричинити великий падіж і, як наслідок, значні збитки господарству.
Одним із головних профілактичних заходів є повноцінна годівля кролів. Також до профілактичних заходів загального призначення належать щоденний клінічний огляд тварин, який дозволяє вчасно помітити відхилення від нормального стану. Не забувайте проводити дезінфекцію, дезінсекцію і дератизацію приміщень для утримання тварин.
Повсякденну дезінфекцію проводять щодня тільки вологим способом. Для цього використовують
2-процентний розчин хлораміну чи дезмолу, 1–2-процентний – формаліну, розчин гіпохлориту натрію, який містить 2% активного хлору, 10–20-процентний розчин свіжогашеного вапна, 3–5-процентний розчин креоліну, лізолу. Дезінфекцію проводять гідропультами, різними обприскувачами. Після вологої дезінфекції клітки, годівниці, напувалки ретельно миють чистою водою.
Поточну й заключну дезінфекцію при спорових інфекціях роблять суспензією хлорного вапна (що містить 5% активного хлору), 4–5-процентним розчином формальдегіду або гарячим 10-процентним розчином їдкого натрію. При неспорових інфекціях застосовують різні дезінфікати. Так, при стрижучому лишаєві – гарячий 10-процентний розчин сірчано-крезолової суміші (двічі, з інтервалом в один рік), формаліново-гасову емульсію (10 частин формаліну, 10 частин гасу, 0,5 частини препарату СК-9 і 80 частин води); при ящурі дезінфікують гарячим 2-процентним розчином їдкого натрію або їдкого калію, 30-процентним розчином лугу зольного, 5-процентним розчином кальцинованої соди, 1-процентним розчином формальдегіду або суспензією хлорного вапна.
На практиці при проведенні дезінсекції різними способами застосовують такі комбіновані препарати, як формальдегід з хлорофосом, формальдегід з трихлорметафосом-3, однохлористий йод з хлорофосом, нафтолізол з хлорофосом та ін. З репелентів найчастіше використовують 20-процентні водяні емульсії оксалату або бензиміну. Для знищення у приміщеннях кліщів, пухоїдів, бліх з успіхом застосовують аерозолі з розчину гексахлорану в соляровому маслі. Щілини в підлозі, стінах заливають автолом, мазутом, ошпарюють кип’ятком, після чого замазують глиною з домішками креоліну, автолу, мазуту і білять свіжогашеним вапном.
Дератизація спрямована на знищення шкідливих гризунів, які є носіями збудників інфекційних та інвазійних хвороб людини й тварин. Боротьба з цими шкідниками має проводитись регулярно і на плановій основі. Найпоширеніший і найбільш ефективний метод ґрунтується на використанні отруєних приманок. У доброякісні корми додають відповідно до спеціальних інструкцій отрути типу зоокумарину, пінокумарину, фентолацину, фосфіду та ін.
Слід пам’ятати, що при дезінфекції і дератизації застосовують препарати, які можуть бути токсичними для людей і тварин. У зв’язку з цим відповідні роботи здійснюють після певних рекомендацій ветеринарного лікаря. Розрізняють хвороби залежно від причин: незаразні та заразні.
Незаразні хвороби, не передаючись від тварини тварині, можуть бути досить поширеними. Ці хвороби становлять більшість (близько 80%) від їх загальної кількості. Хворі тварини виснажуються, у них значно послаблюється загальна опірність (резистентність) організму, і це створює передумови для виникнення різних заразних хвороб. Будь-яка хвороба – це насамперед захворювання всього організму, але при кожній конкретній хворобі якийсь орган чи певна система бувають втягнуті в патологічний процес більше, ніж інші, тому незаразні хвороби умовно можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Хвороби органів травлення

Запалення шлунку і кишок (гастроентерит) – запальне захворювання слизової оболонки шлунку і кишок. Ця хвороба є найпоширенішою серед незаразних. Хворіють кролі будь-якого віку, але частіше – молодняк у 1,5–2,5-місячному віці.
Хвороба розвивається дуже швидко після згодовування неякісних кормів (закислих, гнилих, пліснявих, брудних та ін.) або кормів з пестицидами та іншими мінеральними отрутами і токсинами. Вона виникає також внаслідок одноманітної годівлі грубими кормами з високим вмістом клітковини, а у молодняку – при передчасному поїданні кормів немолочного походження, перегодовуванні або голодуванні та простуді. Причин харчового походження налічується багато, і всі вони є первинними. Вторинними причинами гастроентеритів можуть бути розлади діяльності внутрішніх органів (печінки, підшлункової залози), а також наслідки заразних і паразитарних хвороб.
Ознаки хвороби залежать від місця ураження (шлунок, тонка або товста кишка чи ураження всіх цих органів разом), від стану організму, виду та індивідуальних особливостей хворої тварини.
Загальними ознаками є: зниження апетиту, спрага, скупчення газів, надмірна або недостатня скоротлива активність шлунково-кишкового тракту. Тварина пригнічена, слизові оболонки її жовтяничні або бліді. Запалення супроводжується проносом з кислим або гнильним запахом калових мас. Під час дефекації тварина горбиться, її рухливість зменшується, можлива блювота. При геморагічній формі в екскрементах з’являються домішки несвіжої крові, тому їхній колір змінюється на бурий. Кролі худнуть, у них поступово розвивається слабкість, а молодняк дуже відстає в рості й розвитку. Згодом у тварин западають очі, зменшується об’єм живота, вони стогнуть і скрегочуть зубами. Через кілька днів кролі вже ледве піднімаються і згодом зовсім не встають.
Гастроентерит харчового походження при вчасному застосуванні лікувальних засобів закінчується, як правило, видужуванням тварин. Але, якщо починаються ускладнення, виразки та кровотечі, лікування в більшості випадків не має позитивних наслідків. Тварини гинуть переважно від інтоксикації.
Також гастроентерит може виникати як наслідок заразних захворювань, що супроводжується хронічною формою захворювання. З’ясувати інфекційне походження цієї хвороби можна лише в лабораторії.
За наявності цього захворювання треба перевірити якість кормів, якими годували тварин, запліснявілий і злежаний виключають з раціону. Зелену масу слід згодовувати тільки пров’ялену, періодично додаючи до неї доброякісне сіно. Воду одночасно із зеленою масою не дають. На перших порах корисно зменшити даванку корму й навіть протягом доби витримувати тварину на голодній дієті.
У разі поодиноких випадків гастроентериту для лікування застосовують фталазол, салол, вісмут у дозах 0,1–0,2 г на голову. При масовому захворюванні необхідно змінити раціон. Хворим кроленятам дають синтоміцин – по 0,1–0,2 г та біоміцин – по 0,15 г на голову за добу (з 20 до
45-денного віку, а далі з тримісячного віку – 1 г). Замість біоміцину можна давати тераміцин у такій самій дозі.
При хронічній формі хвороби підшкірно вводять 20-процентний розчин глюкози. Антибіотики дають, змішуючи їх з кормами або водою, щоденно до видужування, але не більше десяти днів, оскільки за цей час мікрофлора шлунку пристосовується до препаратів і вони стають неефективними.
Хворій тварині забезпечують спокій і внутрішньо призначають проносні засоби (рицинову олію, глауберову або карлсбадську сіль). Для профілактики захворювання періодично до питної води додають марганцевокислий калій (вона має бути блідо-рожевого забарвлення).

Хвороби органів дихання

Риніт – запалення слизової оболонки носа. Виникає внаслідок простуди, сенсибілізації (підвищеної чутливості до певних речовин) організму алергенами, вдихання хімічних речовин високої концентрації у погано вентильованих приміщеннях, аміаку, хлору при дезінфекції, пилу, гарячого повітря, диму, а також при інфекційних та інвазійних хворобах.
Риніти, причиною яких була простуда чи алергія, тривають від кількох днів до 2 тижнів, і при своєчасному та правильному лікуванні тварини видужують. При порушенні обміну речовин, вітамінній недостатності, анеміях тощо хвороба має хронічний перебіг. Найнебезпечніший крупознодифтерійний риніт, спричинений інфекцією або хімічним опіком слизової оболонки.
У хворих тварин слизова оболонка носової порожнини червона, набрякла й болюча. На ній можуть бути лусочки фібрину. Тварини часто чхають, спостерігається сльозотеча, з ніздрів витікає серозний, серозно-слизовий або слизово-гнійний ексудат, який засихає на крилах носа. Дихання стає важким, з’являється задишка.
При лікуванні насамперед необхідно усунути причину хвороби. Треба стежити за чистотою годівниць і напувалок та за тим, щоб корм був без пилу. Слизову оболонку носової порожнини зрошують 1 – 2-процентним розчином борної кислоти, 1-процентним розчином хлориду натрію,
1-процентним розчином фурациліну або пеніциліну (15000 – 20000 ОД в
1 мл). Застосовують вдихання в носові ходи порошків норсульфазолу, стрептоциду, антибіотиків. Добре діють інгаляції парою води з домішками скипидару, соди, креоліну.
Профілактика зводиться до дотримання ветеринарно-санітарних правил утримання й годівлі тварин. Своєчасного прибирання і вентиляції тваринницьких приміщень, старанного провітрювання приміщень після дезінфекції.

Хвороби органів зору

Запалення слизової оболонки віка (кон’юнктивіт) виникає, коли в очі потрапляють сторонні тіла, внаслідок дії хімічних речовин, при пораненнях, завороті повік, різних інфекційних та інвазійних хворобах. Запалення з часом переходять у гнійний кон’юнктивіт з побілінням рогівки ока (більмо). Якщо не надати тварині допомоги, вона може осліпнути.
За перебігом кон’юнктивіт буває гострий і хронічний, за характером уражень – катаральний, гнійний, паренхіматозний, фібринозний і флегмонозний. Ознаками цієї хвороби є припухлість та набряк повік, почервоніння слизової оболонки, з очей – сльозотеча, серозне чи слизово-гнійне витікання, яке засихає на віках, випадіння шерсті навколо очей, виникають світлобоязнь та біль.
Для лікування хворим кролям очі промивають теплим 2-процентним розчином борної кислоти, а потім закапують розчинами – 0,5–1-процентного азотного срібла, 0,25–2-процентного сірчанокислого цинку, 2–8-процентного протарголу, 30-процентного альбуциду чотири-п’ять разів на день. У випадку ускладнення (гнійний кон’юнктивіт) лікування доповнюють 2-процентною борною маззю, яку закладають під віко. У разі помутніння рогівки ока в нього вдувають пилевидний цукор, змішаний порівну з каломелем, або закладають під віко 1-процентну жовту ртутну мазь. Профілактичні дії зводяться до усунення причин хвороби.

Травматичні пошкодження

Травми виникають у тварин під дією факторів навколишнього середовища на тканини й органи, спричинюючи в них анатомічні й функціональні зміни.
Пошкодження бувають механічні (забої, рани, переломи), фізичні (опіки, відмороження), хімічні (опіки кислотами, лугами, деякими отруйними речовинами), біологічні (мікробами, гельмінтами) і комбіновані (мішані), коли на тканину діє одночасно кілька факторів. Від сили і тривалості дії різних факторів навколишнього середовища залежить реакція-відповідь організму (гіперемія, запалення, атрофія, вивихи, переломи тощо).
У кролів найчастіше бувають забої, рани і переломи. Вони виникають під час скупченого утримання тварин та несправності кліток.
Переломи кінцівок у кроленят виникають, коли підлогу роблять із сітки, вічка якої більші від розмірів 20 х 20 мм. При переломі кінцівок спостерігається біль, який посилюється під час руху, порушуються функція (кульгання), дефігурація ушкодженого сегмента, кістковий хруст (крепітація), тканини набрякають. Відкриті переломи характеризуються наявністю рани, може бути кровотеча або виділяється ексудат. Іноді в тварини підвищується температура тіла, прискорюються пульс і дихання. При переломах кінцівок кролів реалізують на м’ясо.
Забій – закрите травматичне пошкодження м’яких тканин без пошкодження цілості шкіри або слизових оболонок. Забої завдаються кролям дією на тканини тупих предметів (під час прибирання клітки, падіння, здавлювання тканин). Внаслідок цього виникають крововиливи, біль, припухлість і порушення функції пошкодженого органа.
Крововиливи є наслідком розриву кровоносних судин. Пігментовані тканини набувають темно-червоного забарвлення, яке через 7–8 днів стає жовтим. Потім тканини набувають звичайного кольору.
При забоях буває тривалий біль внаслідок пошкодження нервових закінчень, а також здавлювання їх кров’ю, лімфою та ексудатом.
Лікують забої, прикладаючи перші два дні на місце забою холодні компреси, міхур з льодом. Потім застосовують тепло (грілки, теплі пов’язки) для прискорення розсмоктування крововиливів. Крім того, застосовують медикаментозне лікування.
Рана – порушення цілості шкіри або слизової оболонки. Для рани характерні зіяння, кровотеча, розлад функції і біль, який переходить у болючість.
У разі появи поверхневих ран їх очищають, навколо країв рани загнутими по площині ножицями вистригають волосяний покрив. Краї ран обробляють 5-процентним спиртовим розчином йоду або іншим антисептиком. Поверхню рани припудрюють порошком антибіотику або сульфаніламідного препарату і накладають пов’язку. Подальше лікування призначається ветеринарним спеціалістом залежно від стану рани і тварини.
Щоб запобігти травматичним ушкодженням, кролів не можна утримувати скупчено, забіякуватих потрібно відсаджувати, своєчасно ремонтувати клітки.

Сонячний і тепловий удари

Сонячний і тепловий удари виникають у кролів в жаркі сонячні дні.
Стан хворих кролів при сонячному ударі збуджений або пригнічений, вони потіють, у них прискорюється дихання, уповільнюється реакція на зовнішні подразники, температура тіла підвищена, рухи некоординовані, тварини часто падають на бік, витягуються. Шкіра, особливо в ділянці голови, гаряча. Серцевий поштовх посилений, пульс прискорений, кон’юнктива й слизова оболонка носа гіперемовані. Навіть незначні шуми, крик викликають у тварини напади буйства. В тяжких випадках тварина непритомніє, зіниці в неї розширені, з’являються судоми і настає смерть.
Хворого кроля слід перенести у прохолодне, затемнене місце. На голову покласти холодні компреси. Внутрішньовенно вводять лобелін чи кофеїн. При збудженні дають морфін, хлоралгідрат, бромисті препарати.
Профілактика сонячного удару вимагає правильного режиму утримання, напування й належного догляду.
Тепловий удар виникає внаслідок перегрівання організму в погано вентильованих приміщеннях, особливо при високій вологості. Дуже чутливі до нього молоді й слабкі тварини. Супроводжується головним чином ураженням центральної нервової системи й серця.
Хворі кролі рясно потіють, вони стають дуже кволими, відмовляються від корму, в них частішає серцебиття. Температура тіла переважно підвищена, може бути й знижена. Іноді тварини збуджені, пізніше настає сильне пригнічення (немає реакції на різні подразники). У тяжких випадках розвивається набряк легень, при цьому з носа витікає піниста рідина. Хвороба триває 2 – 3 години, тварини часто гинуть.
Під час лікування насамперед усувають фактори, що зумовили перегрівання тварин. Хворого кроля слід утримувати в прохолодному, добре вентильованому приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Голову змочують холодною водою, дають пити невеликими ковтками холодну воду. Внутрішньовенно вводять фізіологічний розчин, 40%-ний розчин глюкози, підшкірно – кофеїн або камфорну олію.
Профілактика полягає у запобіганні раптовому перегріванню кролів, суворому додержанні в приміщеннях режиму температури й вологості.

Дмитро БІЛАЙ,
магістр з технології та переробки продукції тваринництва.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий