Ліщину люблять усі – й дорослі, й малеча. Але ж ці надзвичайно смачні горішки коштують стільки, що не всім по кишені. Та переплачувати зовсім необов’язково, адже можна вдома самотужки виплекати горіхові рослини. До того ж це не тільки корисна, а ще й надзвичайно цікава справа.
Існує два основних способи розмноження ліщини – відводками і насінням, тобто горішками. Восени готуємо під посадку невелику ділянку розміром 1х1,5 м. Землю на ній треба підживити перегноєм і додати лісовий грунт для того, щоб зробити її пухкішою. Тепер намітимо рядочки на відстані 15 см один від одного і посіємо в них горішки, заглиблюючи на 5–7 см. Відстань між горіхами у рядку – 5 см. Краще для цього взяти посадковий матеріал перевірених районованих сортів. Горішки мають бути свіжими – бажано щойно зірваними, аби не пересохла й не затверділа шкаралупа. Якщо ж горіхи пролежали довгенько, перед висівом у грунт їх треба потримати у воді протягом доби.
На зиму грядку необхідно прикрити опалим листям чи скошеною травою. Таке накриття взимку добре затримуватиме сніг і, поступово перегниваючи, дасть землі додаткову поживу. Сходів доведеться почекати, тож наберіться терпіння. Перші паростки з’являться у червні наступного року. Доглядати за шкілкою ліщини нескладно – треба лишень знищувати бур’яни, регулярно поливати землю і мульчувати міжряддя. До речі, поливати грядку з ліщиною і спушувати міжряддя треба ще до появи сходів. Точне місце знаходження рядків можна позначити кілочками ще під час садіння горішків.
Ліщина – лісова рослина і не терпить прямого сонця, тож сходи обов’язково слід притіняти. За належного догляду за рік можна отримати життєздатну розсаду і пересадити молоді рослини на постійне місце. Але робити це краще навесні.
Інший спосіб розмноження ліщини – відводками. Навесні, як тільки відтане і трохи прогріється земля, біля дорослої розлогої рослини треба буде зробити рівчачок і вкласти туди молодий нижній пагінець, який іще не встиг задерев’яніти. До дна рівчака пагін кріпимо металевими скобами, присипаємо родючим грунтом, добре поливаємо і мульчуємо. Лише кінчик гілки завдовжки до 20 см залишаємо над землею, а решту її засипаємо землею. Гілку, що лишили назовні, треба зафіксувати у вертикальному положенні, підв’язавши до встромленої поруч палички. Протягом літа завдяки регулярним поливам частина пагона, засипана землею, обов’язково утворить корені. Відокремлювати молодий самостійний кущик ліщини від материнської рослини можна буде тільки наступної весни.
Марія ПРИХОДЬКО
Агроном