Листівки-раритети

Листівки-раритети

Атрибутами новорічних свят є не тільки ялинка, бенгальські вогні та мандарини, а й вітальні листівки. Нині в магазинах листівки є різними мовами, оригінальними стилями, музичні, з рельєфними зображеннями.
На більшості – готовий надрукований текст поздоровлень. Раніше ці вісники новорічних свят були із Дідом Морозом та Снігуркою, сніговиками, хвойними гілками, засніженими селянськими хатинками, церквами, веселими танцюючими зайцями, білками й іншими лісовими мешканцями…
Листівки із написаними від руки вітаннями поспішали до поштових скриньок. Наразі ж вітальні рядки адресати отримують переважно Інтернетом та смс-повідомленнями, не здивуєш уже й анімованими подарунками. Приємно, але, погодьтеся, вони не зберігаються на згадку, як ті, колишні.
Пожовклі від часу листівки минулого століття зберігаються у справжніх поціновувачів епістолярного жанру і щирих побажань, виведених від руки.
Тепер немає того відчуття, коли заглядаєш у поштову скриньку, сподіваючись отримати вітальні слова від рідних і друзів, зрадіти, коли бачиш знайомі почерк та адресу. Все це приносило задоволення і додавало святкової атмосфери.
– То була добра і давня традиція, – розповідає жителька села Погреби Глобинського району Катерина Миколаєнко. У неї й досі є старі новорічні листівки 1970–1980-х років. – Раніше господині клеїли картинки на стіни кімнат, дехто – на скрині, а були ті, хто зберігав вітальні картки у коробках з-під взуття.
У рядках поздоровлень на листівках щиро бажали здоров’я для всієї родини, кохання, щастя, сімейного благополуччя, затишку, успіхів, здійснення бажань. Нині ж у вітаннях часто зичать багато грошей… Життєві цінності за кілька десятків років змінилися у бік матеріальний, віддалилися від простих, але найпотрібніших істин. А шкода, адже за допомогою щирих побажань передавалися почуття рідним та близьким. Катерина Миколаєнко, зберігаючи святкові листівки минулих років, вбачає у цьому зв’язок поколінь.
– Пригадую, як перед новорічними святами всі поспішали на пошту, щоб накупити листівок і марок. Дуже раділи новинкам в асортименті, я намагалася купити різних вітальних карток. Це були приємні клопоти. Новорічні листівки тоді коштували 2–3 копійки без марок та 4–5 – з марками, – говорить співбесідниця. – Обмінювалися листівками в школі, з часом почали підписувати їх друзям, родичам, хоч багато хто мешкав в одному селі, та навіть сусідам. Я намагалася нікого не забути. Отримувала і сама теплі слова поздоровлень. Найбільше сподобалося вітання кума із Західної України на початку 1980 років. Воно духовне, змістовне, з церковними мотивами. Взагалі, такі листівки навіть через багато років здатні воскресити в нашій пам’яті давно забуті святкові дні.
Господиня показує новорічну листівку 1984-го року від родичів, на звороті якої написано: “Дай Боже вам здоров’я, любові та душевного тепла. Нехай новорічні вогники принесуть на весь рік у вашу сім’ю добро, затишок в оселю, гарний настрій та веселий сміх. Зичимо успіхів у роботі. Хай удача супроводжує вас цілий рік. Міцно цілуємо”.
Пошта в новорічні дні була перевантажена. Тоді кожна погребівська листоноша за один день розносила по 300–400 підписаних листівок. В одну скриньку їх могли вкинути навіть 5–7. Співрозмовниця зберегла й новорічні “трикутнички” своїх шкільних років. Однокласники та найближчі друзі писали побажання на аркушах із шкільного зошита і складали трикутником. Кожний, хто писав, заклеював свою сторінку. Адресат відкривав і читав побажання у новорічну ніч.
Вважається, що звичай дарувати новорічні листівки виник в Англії. Першу таку листівку створив англійський художник Вільям Добсон у 1794 році. Зобразив засніжений зимовий ліс і щасливу сім’ю біля ялинки. Перше новорічне привітання поштою відправив теж англієць, Генрі Коул, в 1843-му. Саме він попросив свого товариша намалювати новорічну листівку. Зимовий пейзаж був використаний як зразок листівки, і з нього надрукували першу типографську партію святкових карток.
Відомо, що 1960-ті роки – справжній розквіт новорічної листівки. Поряд зі звичними мотивами стали з’являтися сучасні сюжети на тему освоєння космосу, розвитку техніки. Адже Дід Мороз віз свої подарунки на літаку або космічній ракеті.

Віта КОНОВАЛЕНКО
Журналіст

Поділися:

Залишити відповідь