Літнього Миколи

Літнього Миколи

Подію перенесення мощей святителя i чудотворця Миколая із Мир Лiкiйських до італійського міста Барі християни молитовно згадують 22 травня.

Візантійська імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали жителів і плюндрували храми, знищуючи чудотворні мощі й ікони. У 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав свій флот розграбувати острів Родос. Спустошивши його, сарацини вирушили до Мир Лікійських (нині – територія Туреччини, від давнього міста лишились тільки руїни) з наміром розбити гробницю святителя Миколая. Замість неї помилково тоді була розорена інша. Ледве святотатці це скоїли, на морі піднялася страшна буря, і майже всі судна були розбиті.
Осквернення святинь обурювало не тільки східних, а й західних християн. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая. У 1087 році барські купці нарешті здійснили цей намір, попри те, що святиню довелося забрати силою у ченців, які її охороняли й не погоджувалися віддати з храму святого Миколая за жодну винагороду.
21 травня кораблі повернулися до Барі, й радісна звістка миттєво облетіла всіх його жителів. Наступного дня мощі перенесли до храму святого Стефана, що знаходився біля моря. Урочисте перенесення супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих. Через рік була побудована церква святителя Миколая, яку освятив папа Урбан II.
В Руси-Україні свято на згадку про перенесення мощей Миколи Чудотворця почали відзначати майже відразу після самої події, на основі глибокого шанування цього угодника Божого. У народі воно отримало назву “Літнього Миколи”. Цього дня господарі виводили коней у поле на першу пашу, а священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. Від цього дня починали також стригти овець і сіяти гречку.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий