Літнього Миколи

Літнього Миколи

Подію Перенесення мощей Святителя Миколая із Мір Лікійських у місто Барі в 1087 році християнський світ вшановує 22 травня. У нашому народі свято називають днем Літнього Миколи.

У XI столітті Візантійська імперія переживала важкий період історії. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста, безжалісно вбиваючи мешканців. Розправи над християнами супроводжувалися паплюженням святих храмів, мощей, ікон і книг.
В Італії, де серед християн було багато греків, почали турбуватися про долю святих мощей Миколая Чудотворця, які перебували в Мірах Лікійських (місто розташовувалося на південному заході Малої Азії, поблизу сучасного містечка Демре в Туреччині).
У 1087 році купці з міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, на шляху з торгової подорожі додому завернули до Мір Лікійських і зайшли до храму Святителя Миколая, де під помостом була захована гробниця Чудотворця. Місцеві ченці в жодному разі не хотіли віддавати чужинцям святиню, але прибулі забрали її силою.
21 травня кораблі купців прибули в Барі, й незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 22 травня, мощі Святителя Миколая урочисто перенесли в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Подія Перенесення святині супроводжувалася численними чудотворними зціленнями хворих, що вселяло в людей ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква на честь Святителя Миколая і освячена Папою Урбаном II.
На українських теренах шанування події Перенесення святих мощей Миколая Чудотворця було започатковане наприкінці ХІ століття.
Колись цього дня господарі виводили коней у поле на першу пашу. Священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою.
Від дня Літнього Миколи починали стригти овець і сіяти гречку, тож склалася приповідка «До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки!»

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий