Людина слова й діла

Заслуженого працівника промисловості України, кременчужанина Володимира Семенова у наддніпрянському місті добре знають і поважають не лише у середовищі промисловців. У Кременчуцькій міській раді, депутатом якої він був більше 30 років, Володимир Петрович очолював комісію з торгівлі й громадського харчування. Володимира Семенова з теплотою згадують усі, кому довелося із ним працювати, розбудовувати рідне місто.

Дитинство, війна, зростання

У Кременчуці Володимир Петрович Семенов живе уже більш ніж піввіку – із березня 1957 року. В місті на Дніпрі він досяг найвищих професійних висот, здобув визнання колег і повагу підлеглих. А народився Володимир Семенов у 1928 році в старовинному місті Красилові Хмельницької області. Дитинство промайнуло у Христинівці, що на Черкащині. Коли Володимирові було 13 років, розпочалася Велика Вітчизняна. Син із мамою евакуювалися спочатку під Сталінград, а потім – у Таджикистан. У Володимира Семенова, як і в багатьох його однолітків, дитинство закінчилося дуже рано – довелося тяжко працювати…
Перемогу Володимир Семенов зустрів уже в рідній Україні. Здобував вищу освіту в Одесі, в інституті елеваторно-борошномельної промисловості, де й отримав диплом інженера-механіка. Під час роботи на різних об’єктах молодий спеціаліст Володимир Семенов зарекомендував себе не лише як високопрофесійний інженер, а і як талановитий організатор, здатний згуртовувати людей.
Керівник саме з такими якостями був необхідний харчокомбінату Кременчука. За роки директорства Володимира Петровича це підприємство перейшло на новий рівень роботи – постійно розширювалися асортимент продукції, виробничі потужності…

Солодка візитка Кременчука

Піком управлінської кар’єри Володимира Семенова стала його робота на Кременчуцькій кондитерській фабриці. Очоливши у жовтні 1965 року доволі відстале на той період підприємство, він зумів вивести його в лідери кондитерської галузі не лише України, а й Радянського Союзу. Колектив фабрики був занесений на Всесоюзну Дошку пошани, а підприємство довгий час входило до десяти кращих за виробничими показниками і якістю продукції. Саме Володимир Петрович домігся того, що кременчуцька карамель стала, як тепер кажуть, брендом Кременчука.
– У радянські часи шість найпотужніших промислових підприємств Кременчука мали всесоюзний статус, і щоб вирішувати виробничі питання, доводилося їздити в профільні міністерства до Києва й Москви. Тож, бувало, спочатку прямуємо на вокзал за квитками, а потім – до Володимира Петровича – за солодкими сувенірами. Скажу вам відверто: зразки нової продукції кременчуцької кондитерської фабрики не раз допомагали прискорити вирішення складних питань, – поділився спогадами виконавчий директор громадської організації “Кременчуцька міська асоціація роботодавців” Анатолій Литвиненко. – Загалом, коли я працював на “Кредмаші” головним інженером, а Володимир Петрович очолював кондитерську фабрику, ми доволі тісно співпрацювали.
Турбувався Володимир Семенов не лише про зростання виробничих показників, а й про людей, які трудилися на фабриці. Очолюване ним підприємство власними зусиллями і коштами звело в Кременчуці кілька багатоповерхівок для забезпечення житлом своїх працівників. На цьому будівництві у вільний від роботи час працювали всі – і технологи, і механіки, і головний інженер, і директор…
– Мене завжди приваблювали щира повага Володимира Петровича до своїх співбесідників, простота в спілкуванні, вміння працювати з людьми. Одна з головних рис характеру Володимира Петровича – порядність найвищого гатунку, – поділився Анатолій Литвиненко.

Найбільший подарунок долі – родина

Вагомий внесок Володимира Семенова у розбудову вітчизняної промисловості й рідного Кременчука був високо поцінований на державному рівні. Ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”, медаль “Ветеран праці”, Почесна Грамота Верховної Ради УРСР – ці та інші відзнаки отримав він за 33 роки плідної роботи керівником кондитерської фабрики.
А найбільшим подарунком долі й нагородою для Володимира Петровича стала його родина. З дружиною Аллою Володимирівною він познайомився ще під час війни. Дитяча дружба переросла в кохання, й вони разом прожили багато щасливих десятиліть. Кілька років тому дружина пішла у Вічність, а поруч лишилися доньки Людмила й Ірина зі своїми сім’ями. Дочекався Володимир Петрович не тільки трьох онуків, а й правнучки.
У тісному родинному колі 11 червня відсвяткував Володимир Семенов 90-річчя, приймаючи вітання від друзів, колег-промисловців, партнерів по депутатській і громадській роботі. Не один рік він був виконавчим директором Асоціації керівників підприємств, організацій та установ. Громадська фундація згодом реорганізувалася в Кременчуцьку міську організацію роботодавців, яку нині очолює голова наглядової ради – президент ПрАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин” Микола Данилейко. Володимир Семенов доклав багато зусиль для налагодження конструктивної співпраці між міською владою і промисловцями, роботодавцями і працівниками. Нині, перебуваючи на заслуженому відпочинку, активно цікавиться подіями в рідному місті, для якого зробив стільки добрих справ.

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”