Має антибактеріальні  властивості

Має антибактеріальні властивості

«Коріандр – чудова пряність, яку господині використовують дуже часто. А при яких недугах найбільш корисне насіння цієї рослини?»
П.А.ТИМОШИН.

Коріандр посівний (кинза, троян; кориандр посевной; Coriandrum sativum) – однорічна трав’яниста рослина родини селерових (зонтичних).
Батьківщина коріандру – східні області Середземномор’я. В Україні вирощують як ефіроносну, лікарську і пряну рослину.
Для лікарських потреб використовують плоди. Коли дозріє половина плодів, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Термін придатності – 4 роки. Аптеки плоди не відпускають.
Плоди коріандру містять жирну олію, білкові й дубильні речовини, смолисті сполуки, холін, флавони, від 0,7 до 1,5 % ефірної олії, до складу якої входять ліналоол (60–80%), пінен, лимонен, терпінен, мірцен, феландрен, цимол, гераніол, борнеол тощо.
Коріандр посівний має спазмолітичні й антибактеріальні властивості, посилює секрецію залоз травного тракту, стимулює регенерацію ушкоджених тканин.
Настій плодів коріандру вживають для збудження апетиту й поліпшення травлення, як жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при метеоризмі, як відхаркувальний і протигеморойний засіб.
Як антисептичний і болезаспокійливий засіб настій плодів п’ють при гастритах, виразці шлунку і дванадцятипалої кишки.
Плоди коріандру входять до складу протигеморойного, жовчогінного, послаблюючого чаю та інших зборів лікарських рослин.
У народній медицині коріандр використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при застудних захворюваннях, як заспокійливий засіб при істерії й судомі, для стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць та як протиглисний засіб.
Зовнішньо застосовують плоди рослини як ранозагойний, болезаспокійливий і антисептичний засіб.
В аптечній справі плоди коріандру використовують для поліпшення смаку і запаху ліків. Як пряність плоди використовують у хлібопекарському і кондитерському виробництві. Ефірну олію використовують у парфумерії.
Внутрішньо вживають настій насіння (столова ложка подрібненої сировини на 400 мл окропу, настоюють годину) – по чверті склянки 4 рази на день до їди.
Готують холодний настій насіння (чайна ложка подрібненої сировини на 200 мл холодної кип’яченої води, настоюють 10–12 годин). Вживають його по 2 столові ложки через 2 години.
7–10 плодів коріандру подрібнюють на порошок і приймають за півтори години до їди як жовчогінний засіб.
Настойку плодів (у співвідношенні 1:5, на 70-процентному спирті) п’ють по 20 крапель тричі на день за півтори години до їди.
Настій столової ложки суміші плодів коріандру (15 г), листя м’яти перцевої (20 г), кори крушини ламкої (20 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (30 г), листя рути садової (10 г) на склянці окропу п’ють по чверті склянки тричі на день за 15–20 хвилин до їди при хронічному холециститі.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий