Ми ніколи її не бачили, почули від утосівців (люди з вадами зору), що вона, Марина Леонідівна Бабець, – умілий і відповідальний організатор добрих справ. І найголовніше – небайдужа до тих, із ким працює. Тож і вирішили зустрітися з нею. Півроку тому Марина Бабець очолила правління Полтавської обласної організації українського товариства сліпих, а також Полтавську територіальну первинну організацію. Просимо її розповісти про себе, про те, чим займалася до цієї посади.
– Народилася в Полтаві. Батьки з порушенням зору – батько пішов із життя у 2006 році. Мама незряча, працює на підприємстві. Маю чоловіка з інвалідністю, доньку і сина, який недобачає. Душа болить за тих, хто повсякчас стикається з такими проблемами. Маю за плечима двадцять років інтернатного закладу, навчалась у школі для незрячих дітей. Звісно, система інтернатів має і позитивні, й негативні аспекти. Педагоги були прекрасні, але мені особисто не вистачало сімейного затишку, сімейного тепла. Особливо у вечірній час. Після закінчення харківської школи я вступила до місцевого університету, успішно його закінчила. Чотири роки навчання у виші – це були сльози на подушці. Дуже хотілося додому, до мами й тата, у сім’ю, – розповідає Марина Леонідівна.
За університетською спеціальністю Марина Бабець – філолог, викладач української мови та літератури, магістр. За станом зору вона не могла влаштуватися на роботу. А ось на підприємстві, у Полтавському УТОСі, працює ще й керівником драматичного гуртка, культорганізатором. Має початкову духовну освіту.
Нині з’явилося більше можливостей відстоювати права осіб з інвалідністю по зору, лобіювати їхні інтереси, шукати засоби соціального захисту. Так, у Кременчуці діє програма пільг на комунальні послуги. На жаль, цього немає у Полтавському районі – їх цього року відмінили, і керівництво обласного УТОСу вживає заходів, щоб поновити таку соціальну допомогу. Активісти беруть участь у різних заходах щодо обстеження доступності інфраструктури об’єктів. Є команда голів первинних організацій. У Кременчуцькій головою обрано Юрія Олександровича Лафу – молодого, перспективного, з досвідом громадської роботи.
– У цей непростий час хто Вам допомогає?
– Є багато людей, небайдужих до утосівських проблем. Серед них – і директор підприємства «Полтаваелектро» УТОС Віталій Сичевський. У Лубенській організації – Олексій Шостак. Відчутну допомогу надає Наталя Щербакова, секретар первинної організації, вона – і член обласного правління, а також інструктор з організаційної роботи Світлана Красюк. Не осторонь у справах Полтавського УТОСу активісти Тетяна Матієнко, Олена Зеленська, Світлана Красюк, Наталя Щербакова.
– На чому концентрує увагу правління обласного УТОСу?
– Правління сприяє розв’язанню проблем людей із порушенням зору, лобіює інтереси незрячих на всіх рівнях влади. Починаємо працювати з депутатами. На одному із засідань правління Віталій Островський сказав: «Ми всі об’єднані спільною проблемою. А раз так, ми маємо бути єдиною командою». У жовтні було проведено навчання-тренінг щодо організації дозвілля. Ще один напрямок – бібліотечна справа. До Міжнародного дня людей з особливими потребами проведено обласний фестиваль творчості утосівців. На сьогодні в обласному УТОСі проведено 39 різних заходів. Це, зокрема, і дві екскурсії. Зусиллями правління Кременчуцької організації на чолі з Юрієм Лафою здійснена поїздка до Мгарського Свято-Преображенського монастиря. А за підтримки депутатки Полтавської міськради Тетяни Годяк ми відвідали музей гончарства в Опішні. Серед партнерів УТОСу – Полтавська регіональна філія Всеукраїнської громадської організації «Українські жінки», президенткою якої є Наталія Латиш. Завдяки їй та Юлії Борисенко, відомій перукарці, проведено двогодинний семінар для жінок, активісток організації, де йшлося про секрети догляду за волоссям. А концерти утосівців можна побачити в ЮТУБі. Є у нас фахівці з орієнтації сліпих у Полтавському й Кременчуцькому осередках. Маємо проблеми щодо озвучки у тролейбусах, на пішохідних переходах озвучка є, але не скрізь і не в достатній кількості.
– Марино Леонідівно, що зараз найголовніше у роботі обласного УТОСу?
– Домінуючим напрямком має бути реабілітація осіб з інвалідністю на всіх етапах їхнього життя. Організація оздоровчих, туристичних, культурно-масових заходів. І – найактивніша соціалізація людей із вадами зору, залучення їх до активного і повноцінного життя.
– Дякуємо за розмову, успіхів і оптимізму вашій команді!
Олександр СИНЯГІВСЬКИЙ,
член Національної спілки журналістів України;
Людмила САК,
волонтер УТОСу.