Малювальниця, гончарка, художник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (Зіньківського району) Ірина Василівна МИРКО належить до того невеликого кола митців, у якому сумлінно бережуть і натхненно розвивають традиції української художньої кераміки. Указом Президента України нашій талановитій землячці нещодавно присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України.
Мала батьківщина Ірини Мирко – селище Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, в якому вона народилася 16 травня 1971 року. Близьку серцю творчу спеціальність здобула на відділі гончарства Опішнянської філії Решетилівського СПТУ № 28 (1992). Працювала малювальницею на місцевому заводі “Художній керамік”, майстром виробничого навчання у Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті “Колегіум мистецтв у Опішному”. Нині Ірина Василівна – художник Національного музею-заповідника українського гончарства.
Мисткиня досконало опанувала технологію гончарного виробництва, всією душею всотала традиції опішненської мальовки глиняних виробів і майстерно їх осучаснює, наділяючи авторськими естетичними уявленнями. Віртуозно декорує рослинним орнаментом широкий асортимент художньої кераміки (вази, глечики, тикви, ринки, горщики, куманці, миски, тарелі, свічники, зооморфну скульптуру, дрібну сюжетну пластику), виготовляє традиційну дитячу глиняну іграшку. На сьогодні Ірина Мирко є однією з небагатьох малювальниць глиняних виробів, які самовіддано продовжують і розвивають традиції опішненської художньої кераміки.
Майстриня активно передає свій творчий досвід школярам і студентам. Проводить гончарські майстер-класи, у тому числі з гончарської мальовки, для відвідувачів музею-заповідника, учасників щорічної Е-літньої академії гончарства, міжнародних і всеукраїнських гончарських фестивалів. З ентузіазмом долучається до наукових музейних проектів із реконструкції прийомів роботи давніх гончарів та виготовлення ліпленої кераміки.
Ірина Мирко – активна учасниця регіональних, всеукраїнських, національних і міжнародних художніх виставок. На ІІ Національному конкурсі художньої кераміки (Опішне, 2001) була відзначена дипломами “За кращу зооморфну скульптуру” й “За кращий керамічний розпис”. На Національній виставці художньої кераміки “КерамПІК у Опішному” в 2012 році отримала спеціальний диплом “За кращу зооморфну й антропоморфну глиняну іграшку”, а в 2013-му не тільки знову не мала собі рівних у цій номінації, а й одержала спеціальний диплом “За кращу гончарну мальовку”. Твори майстрині експонувалися на виставках у Полтаві, Сумах, Львові, Києві, у російських Скопині, Суджі.
Наша талановита землячка – лауреат Всеукраїнського культурно-мистецького свята “Лесина осінь” (Ялта, 2005), фестивалю Всеукраїнського громадського руху “Не будь байдужим!” (Яготин, 2006), фестивалю народних ремесел у Дніпропетровську (2007).
Одним із лейтмотивів творчості художниці є геніальна поезія Великого Кобзаря. Найбільш яскраво про це свідчить серія з 15 опішненських тарелів “Заповіти українського Пророка” (Опішне, Київ, 2014), яка постійно експонується в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України.
Наймасштабніший творчий проект (2013–2015), над яким натхненно працювала Ірина Василівна, – відновлення майоліки на фасадах будинку колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства (1914–1916; архітектор – Василь Кричевський, будівничий – Юрко Лебіщак) та майоліки довколишнього паркану.
Унікальні твори Ірини Мирко зберігаються в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”, Державному музеї іграшки, Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, а також у приватних колекціях.
Світлана ПРУГЛО
Співробітник інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства