Малий, іще менший… У Полтавському обласному перинатальному центрі виходжують передчасно народжених вагою від 470 грамів

17 листопада, у Міжнародний день передчасно народжених дітей, у Перинатальному центрі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського відбулося свято для родин, у яких ростуть «поспішайки». Саме так медики називають передчасно народжених малюків.
Медзаклад влаштував для малечі яскраве шоу мильних бульбашок й кожному гостю приготував подарунки. Родини ж ділилися своїми історіями боротьби й перемоги.

«Поспішайки» Дмитрик, Даринка, Богданчик, Злата і Матвійко

Серед бажаних гостей був і дворічний Матвійко, який з’явився на світ у результаті кесаревого розтину на 29-му тижні вагітності мами з вагою 850 грамів.
– Ми провели тут довгі 62 дні, – пригадує мама хлопчика, Альона Надьожа, вимушена переселенка з Харківщини. – Було дуже важко! Ми пройшли через «мільйон» усяких процедур… Але лікарі нас постійно підтримували, багато чому навчили, за що ми їм надзвичайно вдячні. І от сьогодні ми повернулися сюди вже з дорослим хлопчиком.
Жінка зізнається, що на перших порах після виписки додому переживала, чи справиться сама, без лікарів, з доглядом за крихіткою.
Ще одна «поспішайка», Злата, народилась з вагою 970 грамів на 28-му тижні вагітності з багатьма ускладненнями. Щоб урятувати немовля, медикам довелось чотири рази переливати їй кров.
Богданчик, коли прийшов у цей світ, важив 930 грамів і мав зріст усього 30 сантиметрів. Він підростав і набирав вагу в перинатальному центрі 2,5 місяця.
Та найменшою була Даринка – 850 грамів. Вона провела під наглядом лікарів без малого 100 днів.
Наразі у відділенні реанімації новонароджених знаходиться 13 «поспішайок». Найменша з них при народженні важила всього 470 грамів, а тепер більш як удвічі важча й уже не потребує реанімаційної допомоги.
– Нещодавно ми виписали додому хлопчика, якого виходжували 79 днів, – розповідає завідувачка інтенсивного відділення постнатального догляду перинатального центру Ольга Моклякова. – Дмитрик народився на 26-му тижні вагітності мами. Важив 900 грамів і мав зріст 34 см. Тривалий час перебував у реанімаційному відділенні, де знаходився на апараті штучного дихання. Пройшов усі етапи виходжування. Але поступово набирав вагу, міцнів, підростав. Виписали ми малюка уже з вагою 2610 грамів та зростом 50 сантиметрів.
Щорічно у світі народжується 15 млн таких малюків, або кожна десята дитина. В Україні кожна 12 дитина передчасно народжена. Це майже 20 000!
– Передчасно народжені – це дітки, які народилися від 22-го до 37-го тижня вагітності, – пояснює Ольга Моклякова. – Вони з’являються на світ з надзвичайно малою, буває менше одного кілограма, вагою. Дитина від 500 грамів вважається уже життєздатною. А виписуємо ми їх, коли вони важать не менше двох кілограмів.
Найменша дитина, яку довелося виходжувати завідувачу відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених з виїзною неонатальною бригадою, кандидату медичних наук Андрію Бєлорусу, важила всього 320 грамів. На жаль, життя такої крихітки не вдалося вберегти. Та, попри це, пан Андрій сподівається, що у майбутньому медики зможуть виходжувати немовлят навіть вагою 200 грамів.

Життя недоношених дітей у перші тижні й місяці дуже складне

Які причини недоношеності малюків та чи зростає їхня кількість останнім часом?
Одна з причин передчасної появи діток на світ, за словами медиків, – стрес та ускладнення у період вагітності.
Особливо, зауважують лікарі, кількість «ранніх пташенят» зросла від початку повномасштабної війни.
– Недоношеність – це не просто ранні пологи. Це незрілі органи, незрілі функції і великі виклики, – розповідає про особливості боротьби за життя «поспішайок» заступниця головного лікаря з педіатричної допомоги, керівниця Центру спеціалізованої педіатричної допомоги, кандидат медичних наук, лікарка-неонатолог Оксана Коробка. – Життя недоношеної дитини в перші тижні та навіть перші місяці дуже складне. Вилучена із захисного середовища матки, де температура ідеально регулюється, а сенсорна стимуляція мінімальна, фізіологічно неготова дитина через ранні пологи занурюється у зовсім невідповідне середовище. Ці крихітки одразу ж включаються у боротьбу за своє життя.
Одне з перших випробувань для передчасно народженого малюка – самостійне дихання. Більшість таких дітей потребують допомоги вже в пологовій залі.

Не менш критичною є нестабільна терморегуляція. Їхній незрілий організм ще нездатний підтримувати постійну температуру. Тому наше завдання полягає у створенні для них безпечного мікросвіту. Щоб забезпечити стабільний температурний режим, ми використовуємо додаткові методи обігріву, такі як поліетиленові пакети або термозберігаючі сумки в пологовій залі, дитячі шапочки, ковдри, обігрівачі, інкубатори. У процесі виходжування обов’язково застосовуємо метод «кенгуру» – тримання малюка на оголеному торсі мами чи тата, щоб він відчував тепло, запах тіла, серцебиття близьких людей. За даними досліджень, це вдвічі може знизити смертність немовлят вагою менше 2000 грамів.
«Поспішайки», за словами Оксани Коробки, відчувають біль так само, як і доношені, але значно частіше, адже їм за добу проводять від 7 до 17 медичних маніпуляцій. Годування через зонд – лише одна з них.
Недосконала імунна система та ніжна незріла шкіра роблять «поспішайок» вразливими. Тому гігієна, правильний догляд, стерильність – це не просто правила. Це питання виживання.
Лікарі, щоб зменшити больове навантаження на такого малюка, застосовують як медикаментозні, так і немедикаментозні методи знеболення.
– Але при правильному медичному супроводі більшість цих труднощів успішно долаються. Високоспеціалізована медицина дає «поспішайкам» високі шанси на здорове та активне майбутнє. Загалом за кожним врятованим життям передчасно народженого малюка стоїть команда професіоналів, озброєна сучасними неонатальними технологіями, – підсумовує лікарка.

Кожен вдих – крок уперед

Передчасне народження дитини – це також великий стрес і виклик для родини. Тому надзвичайно важливо підтримати її з перших хвилин життя «поспішайки». У перинатальному центрі цим займається лікар-неонатолог, клінічний психолог відділення інтенсивного постнатального догляду Тетяна Сошнікова.
– Майже у ста відсотках таких випадків дитина потрапляє в реанімацію, – каже пані Тетяна. – А це таке відділення, в якому пацієнту сьогодні може бути краще, а завтра гірше. Тому треба дати надію жінці, щоб вона могла прийти до дитини з усмішкою, щоб не плакала біля неї. Позитивний психологічний стан мами дуже багато важить…
Загалом у центрі догляду має бути сім’я. Батьки мають бути поруч з першого дня передчасно народженого дитяти: вчитися розпізнавати його сигнали, заспокоювати. Оскільки вони переживають травматичний досвід, психологічна підтримка для них не менш важлива, ніж для немовляти. Це знижує ризик посттравматичних розладів і сприяє поліпшенню розвитку дитини в майбутньому. А раннє втручання у вигляді навчання батьківству та корекції поведінки зменшують симптоми психологічної травми у матерів, котрі пережили передчасні пологи.
– Кожна дитина, яка прийшла у цей світ раніше, ніж було заплановано, – це історія про віру, про боротьбу, про диво медицини і безмежну любов батьків, – наголосила на заході очільниця перинатального центру, заступниця головного лікаря з акушерства та гінекології Вікторія Ващенко. – Кожен грам набраної ваги – перемога. Кожен вдих – крок уперед. Кожен день – шанс, який ці маленькі серця використовують на сто відсотків. Це діти з величезною силою жити й боротися.
Сьогодні ми бачили усмішки там, де колись були хвилювання і страх. І ми ще раз переконалися: життя завжди сильніше, ніж обставини.
Ця дуже ніжна й тепла зустріч у перинатальному центрі відбулася вперше після 5-річної перерви, яку спричинили пандемія коронавірусної хвороби та повномасштабна війна.
У відділенні інтенсивного постнатального догляду на гостей чекали фіолетові декорації – у символічному кольорі цього дня, що означає надію, співчуття та прагнення допомогти.
P.S. Міжнародний день передчасно народжених дітей заснували у 2009 році за ініціативою Європейського фонду догляду за новонародженими, щоб привернути увагу до проблем передчасних пологів та підтримки цих дітлахів.

Ганна ВОЛКОВА
Журналіст