Мандрівка тисячоліттями

Мандрівка тисячоліттями

У Гінцях Лубенського району археологи досліджують стоянку мисливців на мамонтів

Побувати на гостинах у людей пізнього палеоліту можна й без машини часу. На Полтавщині в рамках обласної програми розвитку туризму на 2016–2020 роки презентували новий археологічний туристичний маршрут «Гінцівська стоянка». Першими «мандрівниками тисячоліть», для яких провели екскурсію пам’яткою археології національного значення, були представники вишів зі спеціалізацією «Туризм», турфірм, екскурсоводи, журналісти.

«Кам’яне» минуле, електронне сьогодення й екологія майбуття

Гінцівська стоянка – археологічна пам’ятка поселення доби палеоліту (15–13 тисяч років тому). Це – старовинне городище, розташоване між селами Духове і Гінці Лубенського району, на правому березі мальовничої річки Удай. Його виявили ще у 1871 році, розкопки почали вести у 1873-му. Тоді експедицію очолив лубенський археолог і педагог Федір Камінський. Друга світова війна на певний час призупинила роботи з дослідження археологами цього місця. Повернути цікавість світової громадськості до Гінцівської стоянки вдалося кандидатці історичних наук, палеолітознавцю, провідному фахівцю в Україні первісного мистецтва, керівнику Гінцівської міжнародної палеолітичної експедиції Інституту археології НАН України (ІА НАНУ) Людмилі Яковлєвій. До досліджень поселення первісних людей вона залучила свого доброго знайомого, заступника президента Міжнародної спілки преісториків та протоісториків при ЮНЕСКО, професора Сорбонського університету Франсуа Джінджана. Він – вірменин, ще в радянські часи його батьки потрапили в Париж і залишилися там на постійне місце проживання. Коли став директором археологічного музею у столиці Франції, знаходив певні кошти і фінансував продовження досліджень у Гінцях. За класикою жанру довелося долати кілька бар’єрів, і не лише фінансових. Втім хай там що, а вже на початок 2000-х років у Гінцях була налагоджена справжня європейська система ведення археологічних розкопок. Такою вона є і нині. Був споруджений перший навіс, або ангар, під яким проводилося дослідження. У 2010–2012 роках почалося розширення розкопок. Нині досліджена площа пам’ятки становить понад 4000 квадратних метрів. Ділянки культурних нашарувань залягають на глибині 2–4 метрів. Тут знайдені залишки кількох житлово-господарських комплексів, облаштованих мисливцями з кісток мамонтів. Пані Яковлєва планує і надалі популяризувати цю археологічну пам’ятку, створити на цій території музей, куди могли б приїздити туристи з усього світу:

Мандрівка тисячоліттями
Презентація книги для дітей і дорослих.

– Починаючи з 1993 року, ми запровадили міжнародну експедицію, яка працює і до сьогодні. Кожного року подаємо заявки на міжнародні гранти для проведення досліджень. Деякі французькі гранти ми отримуємо. Завдяки цьому провели великі розкопки, результати яких вражають. Таких пам’яток, як Гінці, мало у світі, і вони майже всі розкопані. В нашому випадку виявилося, що копали навкруги, околиці, а центральна частина залишилася цілісною. Зараз ми працюємо на цій території, яка захищена ангаром, і готові зробити глобальну реконструкцію способу життя мисливців на мамонтів. Перспектива у Гінців надзвичайно велика. Почати потрібно хоча б з охоронця. Запропонували сільській раді виділити частину коштів з бюджету на зарплату охоронцю археологічної спадщини. На щастя, місцеві жителі на волонтерських засадах допомагають нам це робити, але тривати так постійно не може. Проводити екскурсії цією територією можна лише у літній період. На самому об’єкті потрібно змінити тент на темний полікарбонат і зробити спеціальні проходи для туристів. Після оглядин певного фрагменту експозиції туристи могли б самостійно накривати його і таким чином не давати руйнуватися національній пам’ятці. Також потрібна додаткова вентиляція на іншому боці ангара. Щоб зберегти це все для нащадків, потрібно створити музей. Свого часу колишній голова ОДА Валерій Головко відправив листа міністру культури з проханням про створення національного заповідника і музею. Чекаємо на відповідь. Для туристів, які хочуть доторкнутися до історії, можна створити найсучасніший віртуальний 3D-музей з демонстрацією побуту мисливців на мамонтів. Такі музеї стають популярнішими, приміром, у тій же Франції. У них можна показувати картини, гобелени, відеофільми, міні-скульптури, сувеніри тощо.
Людмила Яковлєва рекомендує всім, хто захоплюється історією рідного краю, переглянути нещодавно створений фільм «Гінцівська палеолітична стоянка – 25 років розкопок. Дослідження та відкриття». Він створений творчим колективом Арт-студії «Archeologies d`Eurasie art» за участю ІА НАНУ та ГО «Гінцівська спадщина». Головний його посил – звернути увагу на необхідність створення Національного археологічного заповідника України. Фільм можна переглянути в мережі Інтернет на каналі Archeologies d`Eurasie art.

«Будівельні матеріали» доісторичних людей

Виявлені в Гінцях археологічні артефакти дали підстави учасникам українсько-французької експедиції стверджувати, що на цій території селилися мисливці й збирачі, які облаштовували стоянки на пагорбах, а в долинах полювали на звірів – оленів, буйволів, песців, лисиць і росомах. Проте головним трофеєм був мамонт. Оселі вони споруджували з кісток цих велетнів лише на один сезон. Стародавні мисливці робили їх овальними або круглими – близько семи метрів у діаметрі. В основу конструкції по колу закопували черепи мамонтів. В одній із останніх знахідок вчені нарахували їх 66 штук у фундаменті. Тазові й лопаткові кістки вкопували вертикально і скріплювали, формуючи каркас стін. А посередині житла робили заглиблення для багаття. Зовні імпровізовану юрту теж обкладали кістками і накривали шкірою тварин. Також у цьому місці знайшли й інші раритети, які, можливо, належали тодішнім «модницям», а також зуб бізона, підвіску з бивнів мамонта. На початку минулого століття вчений Вадим Щербаківський відкопав уламок бивня з насічками, який вважають календарем первісної людини.
***
Нині на території Гінцівської стоянки працюють і дослідники з Франції – Франсуа Джінджан та науковець, археозоолог Анна Марі Муаль. Чергова проблема науковців – захистити стоянку від руйнування атмосферними чинниками.
«Чому ми не можемо запустити масово туристів у це місце? Бо всі об’єкти потрібно закривати тентами, – пояснює Людмила Яковлєва. – Від колосального перепаду температур вони руйнуються. Натягуємо і ремонтуємо все своїми силами, всі матеріали також купляємо за власні кошти. На території розкопок встановлені спеціальні температурні датчики. Вони показують, коли температура зависока і знахідки потрібно оперативно накривати тентом. У нас є реставратор, яка розробила спеціальний клей. Доставляє його у великій кількості
з-за кордону Франсуа. Кожна кістка, особливо бивні, повинна промащуватися кілька разів цим розчином. Тільки таким чином можна зберегти розкоп».
Археологічний туризм поки що не надто поширений в Україні. Проте сусіди-європейці давно ним цікавляться, зокрема в Греції, Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Франції, Англії, Ірландії, Швеції, Чехії, Шотландії, Австрії, Італії. Турфірми цих держав, пропонуючи археологічні тури, постійно розміщують в Інтернеті інформацію з описом маршрутів та ілюстраціями пам’яток.

Для дітей і дорослих…

У Гінцях відбулася також презентація дитячої книги «Первісні пригоди дівчинки Уди та мамонтеняти Мо», авторкою якої є Людмила Яковлєва. Видання було підтримане департаментом культури і туризму Полтавської ОДА. Натхненниками його написання стали юні туристи з усіх куточків нашої держави:
– Раз на рік, 15 серпня, з нагоди Дня археолога, ми завжди проводимо тут дні відкритих дверей. Люди їдуть цілими родинами, беручи з собою дітей. Для малечі все потрібно пояснювати особливою мовою, тому було вирішено написати книгу. Частину ілюстрацій чи ескізів до них я зробила особисто, на волонтерських засадах допоміг у оформленні мій племінник, професійний мультиплікатор Максим Миленко. Наразі нам уже запропонували презентувати книгу і в Лубенській бібліотеці для місцевих маленьких дослідників.
Першу тисячу примірників надішлють у бібліотеки області, щоб діти вже зараз могли ознайомитися з цікавим і досить повчальним виданням. На думку директорки департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації Валентини Вождаєнко, надалі потрібно привертати увагу до Гінців не тільки туристів, а й влади. До цього часу на досліджуваний об’єкт немає навіть облікової документації, бо землі Гінцівської стоянки знаходяться поза межами сільради. Тому необхідно подавати документи на розгляд Верховної Ради, щоб змінити цільове призначення земель, внести стоянку до генплану Гінців, укласти охоронний договір і розпочати створення музею, законсервувати археологічні знахідки.
***
Учасники майбутнього археологічного маршруту також матимуть змогу ознайомитися із зібраннями матеріалів з природи, історії та культури Лубенського краю, завітавши до краєзнавчого музею. Там також активно готуються до приїзду гостей. Міський голова Лубен Олександр Грицаєнко розповів, що минулого року виповнилося сто літ міському музею. З цієї нагоди обновили частину експозиції. Ставили за мету зацікавити як молоде покоління, так і старше, щоб музей не втрачав популярності. Родзинкою став додатковий зал, де зможуть відпочити туристи. Там планують показувати кінофільми про древнє місто над Сулою, славних синів і доньок Лубен, проводити фотовиставки.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий