Великі агрохолдинги, сільськогосподарські й фермерські господарства в гонитві за прибутками майже не займаються тваринництвом, вирощують лише високоврожайні культури, що користуються попитом і дають суттєві прибутки. Це – кукурудза на зерно, соя, цукровий буряк і соняшник. Тому, щоб отримати безперебійний “медовий конвеєр”, пасічникам доводиться самим дбати про створення кормової бази для своїх медоносних комах. І зробити це не так складно, як багатьом здається. Хочу поділитися досвідом, як це можна зробити з мінімальними затратами.
Так, у невеликих селах нині мешкають переважно пенсіонери, які не в змозі вже обробляти свою присадибну ділянку. Є також по хуторах багато занедбаних садиб, землі навколо яких заростають бур’янами і перетворюються на джерело розмноження й розселення шкідників.
Землі, що не використовуються за призначенням, з осені потрібно дискувати і, як тільки там зійдуть бур’яни, обробляти їх гербіцидом суцільної дії, наприклад, тим же гліфосатом із пізнішим підняттям зябу на зиму. Навесні після культивації можна засіяти занедбані ділянки так званою медовою сумішшю – насінням еспарцету, буркуну, конюшини, фацелії пижмолистої. Серед не надто вибагливих медоносних культур, на яких так люблять “пастися” бджоли, – гречка, а також сеняк, козлятник, ехінацея, коріандр. Засіявши ними ділянки, які ніким не обробляються, ви врятуєте свій і сусідні городи від розповсюдження шкідників та бур’янів, а також забезпечите свою пасіку кормом.
Протягом останніх років навесні й улітку спостерігається тривалий період посухи, тому для запобігання втраті вологи та прискорення схожості висіяного насіння медоносів ділянку потрібно закоткувати. Через 1,5–2 місяці для бджіл вашої пасіки буде підтримуючий взяток. Це змусить комах розвиватися і працювати на добрий взяток. Наступного року засіяна ділянка знову заквітує еспарцетом з конюшиною та буркуном, козлятником, синяком, причому цього разу вже без будь-яких зусиль пасічника.
Крім того, втративши час і деякі кошти на засів занедбаної сусідньої ділянки медовою сумішшю, під кінець літа ви зможете отримати вже не 1 і не 10 кг якісного насіння медоносів, а 50 і більше кілограмів, змолотивши його зернозбиральним комбайном або ж вручну. Буде більше насіння – значить, можна буде засіяти площі сусідніх пустирів, тим самим окультуривши їх і розширивши кормову базу для своїх бджілок. А солому, що залишиться після обмолоту різнотрав’я, можна буде згодувати корові чи свиням – вони поїдають її з великим задоволенням.
Покинуті господарські двори, балки й інші угіддя, що не використовуються в господарській діяльності, можна засіяти з осені пустинником, глухою кропивою, мордовником, мелісою й іншими природними медоносами. От тільки не треба сіяти ваточник сирійський! Хоч ця культура й належить до медоносів і її популяризують шановані видання, але ця рослина, як я вже розповідав на сторінках додатка “Сійся, родися!..”, – це небезпечний коренепаростковий бур`ян. Він швидко розростається, виживаючи із захопленої ділянки усі інші рослини, й вивести його потім буде дуже важко. Не допоможуть навіть гербіциди! Тож хоч ваточник сирійський і медонос, та його краще не сіяти.
Якщо поруч із вашою присадибною ділянкою занедбаних господ немає, корм для бджіл можна виростити на власному городі. Так, зібравши ранні зернові, цибулю чи ранню картоплю, звільнену ділянку необхідно негайно засіяти медоносами, додавши до них, по можливості, насіння гірчиці, редьки олійної в суміші з фацелією. Ці культури дадуть підтримку й розвиток бджолосім’ям у передзимовий період. До того ж гірчиця ще й очистить грунт від збудників небезпечних інфекцій та шкідників сільгоспкультур (гірчичного запаху не переносять дротяники), а фацелія розкислить грунтосуміш на не надто родючій ділянці. Скосивши й заробивши в грунт після цвітіння ці культури, ми підживимо його сидератами, що є цінним біологічним видом добрив.
Навесні можна засадити околиці сіл і береги наших річок та ставів вільхою, ліщиною, вербою, а неугіддя – кленом татарським, акацією білою та жовтою, липами й іншими медовими деревними культурами. Так поступово без надмірних зусиль і капіталовкладень можна створити для бджіл безперебійний медоносний конвеєр. Він забезпечить щедрі медозбори і високі врожаї, бо де бджілка ходить, там земля родить.
Василь БАГНО
Провідний спеціаліст відділу контролю за обігом засобів захисту рослин Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби у Полтавській області