«Мелодія, яка об'єднує Україну»

«Мелодія, яка об’єднує Україну»

До 80-річчя Мирослава Скорика

Мирослав Скорик написав свою «Мелодію» на початку 1980-х – до фільму «Високий перевал» на прохання режисера Володимира Денисенка. Відтоді «Мелодія» стала найчастіше виконуваним українським твором в усьому світі. І сам автор створив дуже широкий спектр різних її обробок і версій.
До 80-річчя композитора камерні оркестри «Віртуози Львова» та маріупольський «Ренесанс» підготували особливий подарунок: вони записують диск, де звучатиме лише «Мелодія» в різних інтерпретаціях. «Скорик звучить у нас дуже часто, і ця «Мелодія» – символ миру, це гімн миру. Він дійсно об’єднує все і всіх нас. Сподіваємося, що до осені ми зробимо цей диск спільними зусиллями», – розповів Василь Крячок, художній керівник маріупольського оркестру.
Карпатський концерт, музика до фільму «Тіні забутих предків», неперевершені пісні «Не топчіть конвалій», «Намалюй мені ніч» стали не лише улюбленими творами кількох поколінь, але й яскравим явищем сучасної української музики.
Мирослав Скорик – видатний композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства – народився 13 липня 1938 року у Львові. Його родина була тісно пов’язана з українськими мистецькими, науковими, суспільно-політичними колами Галичини, пише доктор мистецтвознавства, професор Любов Кияновська. Мати композитора – Марія Скорик (Охримович) була родичкою таких видатних митців, як співачка Соломія Крушельницька, фольклорист Володимир Охримович та художниця Ярослава Музика. У 1947 році всю родину було репресовано більшовицьким режимом і вивезено до Кемеровської області. У Сибіру майбутній композитор опановує гру на фортепіано в учениці Рахманінова Валентини Канторової і тоді вже виявляє нахил до композиції.
До Львова Мирослав Скорик повертається у 1955 році, вступає до консерваторії. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова Івана Франка. Вступає до аспірантури Московської державної консерваторії імені П. Чайковського. З 1963 року починає працювати викладачем Львівської консерваторії на кафедрі теорії музики і композиції. Цього ж року його приймають до Спілки композиторів України (був на той час наймолодшим членом цієї творчої організації). Особливу грань його творчості того періоду складають естрадні пісні, в яких він радикально оновлює традицію «радянської ліричної пісні» та вводить ритми рок-н-ролу і блюзу, – «Не топчіть конвалій», «Зоряна ніч» та інші.
У 1964-му Мирослав Скорик пише музику до одного з кращих фільмів Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» за повістю Михайла Коцюбинського. У середині шістдесятих років композитор звертається до жанру балету, створивши одноактний твір за віршем І. Франка «Каменярі». Але найбільшу популярність у його доробку здобув Карпатський концерт для оркестру (1973), який з успіхом виконувався у багатьох країнах Європи й Америки.
У 1968 році композитор переїжджає до Києва, працює на посаді викладача класу композиції в Київській державній консерваторії імені П. Чайковського. Завдяки старанням композитора протягом сімдесятих – початку дев’яностих років вийшли на сцену українські опери «На русалчин Великдень» Миколи Леонтовича, «Купало» Анатоля Вахнянина, «Роксоляна» Дениса Січинського, а також «Юнацька симфонія» Миколи Лисенка, «Отче наш» Максима Березовського для камерного оркестру. Разом із тим він продовжує писати музику для театру і кіно. З музики до фільму «Високий перевал» походить його знаменита «Мелодія», що стала своєрідною візитною карткою нової української музики.
У 1984 році Мирослава Скорика обрали професором кафедри композиції Львівської консерваторії. У 1987-му він очолив кафедру композиції у консерваторії та Львівську організацію Спілки композиторів України. Цей період дуже плідний у творчому зростанні митця. Вдруге він звертається до жанру балету, пише балет на тему «з родинної історії» «Соломія Крушельницька» (під назвою «Повернення Батерфляй», який був поставлений на сцені Львівського театру опери та балету імені С. Крушельницької у 2006 році), цикл прелюдій і фуг для фортепіано, «Диптих» для камерного оркестру. І – до улюбленого від юності жанру інструментального концерту (створив ще два фортепіанних і чотири скрипкових концерти).
З того часу композитор багато гастролює за рубежем, концертує в Італії, Німеччині, США, Канаді, Австрії, Росії та Польщі, пише твори на замовлення американських меценатів.
Педагогічна діяльність Мирослава Скорика – ще один вагомий внесок в українську музичну культуру, адже у нього навчались композиції такі відомі митці, як Євген Станкович, Іван Карабиць, Освальдас Балакаускас, Анна Гаврилець, Віктор Теличко, Іван Небесний, Леся Горова, та багато інших. У 1999 році він очолив Інститут музичної україністики та кафедру української музики Національної музичної академії України імені П. Чайковського. У цьому ж році був обраний членом-кореспондентом Академії мистецтв України.
З 2002 року – художній керівник фестивалю «Київ Музик Фест». У 2005-му – голова журі фестивалю «Червона рута», у 2006–2010 роках – співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011 року був призначений художнім керівником Київської опери.
Зустрічаючи своє 80-річчя, Мирослав Скорик продовжує писати музику, гастролювати, керувати, навчати, диригувати і надихати своїх численних учнів та послідовників творити на славу України.

Підготувала Марія ВІТРИЧ.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий