Як на роботу Крюківського вагонобудівного заводу впливають пандемія і світова криза, рішення уряду і призначення в Укрзалізниці – про це та інші актуальні напрямки діяльності підприємства розповідає голова наглядової ради ПАТ «КВБЗ» Володимир ПРИХОДЬКО.
В умовах коронавірусу і світової кризи
Підбиваючи підсумки 2020 року, я розкладаю прожиті моменти, що називається, «по поличках»: ось це ми спробували зробити, ось ці питання втратили актуальність, цими проектами продовжуємо займатися і постараємося реалізувати їх у 2021 році, а ось нові напрями.
Планета переживає пандемію коронавірусу. Вибухнула світова криза. Це дуже ускладнило роботу. Ні поїхати провести переговори, ні запросити на завод. Навіть виконання замовлення на нове обладнання, яке ми купували, тривало з великим відставанням від графіка. На шеф-монтаж люди приїжджали на кілька місяців пізніше. А напрацювання, які у нас були на 2020 рік і які ми планували реалізувати у першому півріччі, перенесено на кінець року або на 2021-й. У кращому випадку переговори проводили в режимі онлайн, у гіршому – просто говорили, що потрібно зустрічатися, з’ясовувати на місці, що і як, а після цього вже вести переговори.
Нас можна похвалити за одне: продовжуємо працювати. Адже з 18 українських підприємств у галузі вагонобудування функціонують тільки три. Ми – серед них. Хоча суттєво «впали» в усьому: обсягах виробництва, прибутку, оплаті праці. У цій ситуації нас навіть не врятувала б диверсифікація виробленої і продаваної продукції, що не відбулася. Тому що мова йде про скорочення ринку продажів на всіх основних напрямах. Якби ми навіть щось мали продавати з продукції машинобудування, то говорити про розширення ринку продажів у цих умовах вкрай складно. Це звучить як виправдання, але хоча б пояснює наші дії.
Займаємося розвитком підприємства
Ми, як і раніше, займалися питаннями розвитку підприємства. Хоча і не так багато, але все-таки закупили й змонтували нове обладнання. Зокрема для очищення металу на пресовій дільниці корпусу вантажного вагонобудування. Створено дільниці з ремонту кузовів вантажних вагонів, для виготовлення продукції на експорт. Придбали і впровадили прогресивне зварювальне обладнання, машину контактного зварювання, офісні комп’ютери і графічні станції.
Створено п’ять нових вантажних вагонів, їх випробували і провели МВК. Це платформа завдовжки 80 футів для перевезення контейнерів, дві моделі платформи завдовжки 60 футів для перевезення контейнерів, цистерна для перевезення харчових масел, критий вагон із можливістю перевезення зернових продуктів і їх розвантаженням у міжбазовий простір, що значно розширює можливості використання такого типу вагона. Триває перспективна розробка нових вагонів, візків для вантажного та пасажирського вагонобудування.
Зараз практично ніхто не витрачає гроші на ці цілі, а ми продовжували створювати нову техніку, розуміючи, що попит на таку продукцію тільки відтермінований, але не зник назавжди. Прийде час – і вони будуть затребувані. Це запас на 2021 рік.
Так сталося, що у 2020 році ми були змушені зробити дуже серйозні кадрові перестановки у вищих ешелонах управління ПАТ «КВБЗ». Це торкнулося керівництва на рівні директорів, начальників цехів, корпусів і управлінь, керівників технічних служб, головної бухгалтерії. У цьому є певний позитив. Ми призначили молодих людей, вірю в їхнє бажання побудувати роботу на основі корпоративного патріотизму, а не споживацтва.
Водночас варто наголосити, що це нові люди, яким потрібно набиратися досвіду. А це теж час, сили, шлях проб і помилок.
Ініціативи на державному рівні
Ми зверталися до всіх інстанцій із пропозиціями, проханнями підтримати галузь вагонобудування замовленнями, писали листи, зокрема і до Прем’єр-міністра, Президента країни. Вони були у нас на заводі, бачили наші можливості. Але доручення Президента України про замовлення на 90 пасажирських вагонів, 3 дизель-поїзди в 2020 році не виконано.
Не розуміємо позицію держави в цих питаннях, тому що такої позиції сьогодні немає. Одні розмови. А де фінанси, графіки, плани, терміни, попит і відповідальність за дані обіцянки?
Ми домоглися, дочекалися призначення віце-прем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості. Достукалися в цьому питанні до Президента і Прем’єра. Про це я говорив на зустрічі з Володимиром Зеленським у Полтаві 5 березня 2020 року, під час зустрічі на КВБЗ 6 березня. Зараз триває формування міністерства. Це непростий і нешвидкий процес – потрібні рік-півтора. Йде формування штату, прийом фахівців. А кадровий голод є в Україні не тільки на робітників, а й на управлінців.
У цілому динаміка є, хоча нас не влаштовують такі темпи. Завдання ставляться правильно, але немає контролю їх виконання Кабінетом Міністрів щодо підпорядкування йому відомств.
Продовжуємо займатися створенням і прийняттям програми оновлення рухомого парку вантажних вагонів в Україні. Поки що «ганяємо папери по столах» у міністерствах інфраструктури, економрозвитку, Укрзалізниці, у віце-прем’єра Олега Уруського. Ми бачимо, що програму оновлення вагонів за прикладом Росії, Казахстану, Білорусі швидко не приймуть. Потрібно ще 2–3 місяці, щоб це питання вирішити.
Чомусь вважається, що мова йде переважно про підтримку транспортного машинобудування. Це проблема України в цілому. У ній принаймні чотири опорні точки: держава, Укрзалізниця, що займається експлуатацією рухомого складу, вантажовідправники і транспортні операторські компанії та, нарешті, виробники – транспортне машинобудування. Ось це і є економіка проекту.
Плани Укрзалізниці – наші плани
Наш основний споживач продукції – Укрзалізниця – теж «знизив оберти» у взаєминах. Вплинула невизначеність із призначеннями керівників. Колишній голова правління УЗ пішов у січні 2020-го, а нового – Володимира Жмака – призначили тільки 26 серпня. Півроку наш основний замовник був «нічийним».
І ось Володимир Жмак хоче відновити виробництво піввагонів застарілої конструкції на власних потужностях УЗ – від 3 до 4 тисяч на рік. Це двічі неправильно.
По-перше, у ремонтних заводів УЗ немає документації на інноваційні вантажні вагони. Потрібен час, щоб їх створити, випробувати і поставити на виробництво, а купувати нові вагони застарілої конструкції на сорок років уперед – розбазарювати кошти УЗ.
По-друге, при такому дефіциті робочої сили і потужностей виробництва хто ж буде тоді займатися ремонтами? Власне, саме для цього і створювали ремонтну індустрію УЗ! І найголовніше: УЗ навіть не планує розмістити це замовлення на тендерному майданчику України. Вона має намір просто видати замовлення своїм заводам, що унеможливлює будь-яке змагання і цінову конкуренцію на тендерній основі.
Укрзалізниця має нарешті стати на державну позицію. Потрібно приймати програму оновлення рухомого складу, шукати джерела фінансування цієї програми.
Вистояти і залишитися на плаву
Що нас чекає в 2021 році? Не можу пообіцяти райдужних перспектив. Якщо в програмі пасажирського вагонобудування орієнтування йшло на проект фінплану УЗ і закупівлю за бюджетні кошти, то вантажне вагонобудування залежить від випадкових невеликих замовлень на десятки одиниць, а не на сотні або тисячі.
2021 рік буде роком економії на всьому. Насамперед слід скоротити непродуктивні витрати. Гроші треба витрачати на те, що завтра дасть віддачу, не можна сьогодні витрачати кошти на те, що буде реалізовано через п’ять років. Це марнотратство.
Конкуренція жорстока, йде буквально «висмикування килима з-під ніг»: переманювання фахівців, перекуповування постачальників, комерційної інформації.
Ось за таких умов нам доведеться працювати. Тому бажаю колективу ПАТ «КВБЗ» стійкості й терпіння, діяльного прагнення вистояти і залишитися на плаву. Бажаю вагонобудівникам, ветеранам заводу та їхнім родинам здоров’я, сили духу.
Нам і нашим партнерам, замовникам і постачальникам, Президенту, Кабміну, Верховній Раді – взаєморозуміння, мудрості, уміння знайти взаємовигідні рішення і точки дотику.
Записала Ганна КУДІЯРОВА.