Листи до редакції

“Ми просимо не так і багато…”

Шановна редакціє!
Ми, жителі сіл Рашівка, Лисівка, Мала Обухівка, Млини й Перевіз, що нині належать до Миргородського району, просимо вас привернути увагу посадових осіб, від яких залежить розв’язання не такої вже й складної (але для нас дуже суттєвої і болючої) проблеми, – транспортного пасажирського обслуговування наших сіл.
Протягом багатьох років через Рашівку, Лисівку й Малу Обухівку курсував автобус Гадяч – Миргород і Миргород – Гадяч із графіком руху 7.40, 10.30, 14.00, 17.00. Отож ми могли вчасно доїхати до Гадяча (у недавньому минулому – районний центр), де вирішували нагальні питання: в лікарні зверталися за допомогою до профільних спеціалістів, в установах «Гадячгаз» та «Полтаваобленерго» – в абонвідділи чи до фахівців, у відділеннях банків отримували пенсію і оплачували компослуги. Або ж продовжували маршрут до обласного центру чи інших міст України. Кілька років тому якомусь бюрократові здалося, що це занадто велика розкіш для селян, і зручні для пасажирів рейси о 7.40 до Гадяча і 12.25 до Рашівки (Миргорода) скасували, мотивуючи це нерентабельністю маршрутів.
Звісно, свої корективи в це рішення внесли ковід і війна. Та нам від цього не легше. Село, як відомо, катастрофічно старіє, більшість із нас – пенсіонери, люди літнього віку. Молодь ще якось із горем пополам викручується: у когось є авто, у когось – друг із авто. А як бути нам? Ми ж нікуди не поділися, і проблеми наші – теж. Думаєте, легко хворому добиратися в Гадяч на попутках? Адже відновили тільки один рейс: з Гадяча до Миргорода, і він страшенно незручний за часом (додому повернутися взагалі немає чим). Отакі наяву наслідки адміністративно-територіальної реформи, яка ні на грам не поліпшила існування простого люду. Гадяч позбувся статусу райцентру, Миргороду ми не потрібні. А ми ж просимо не так і багато: відновити (чи переформувати) пасажирське сполучення з Рашівки й Лисівки до Гадяча, щоб стало воно зручнішим, щоб хоч трохи полегшило наше й без того непросте життя.

Цибенко Надія, Чередніченки Людмила й Іван, Буханенки Людмила й Василь та інші – усього понад 200 підписів.

Добавить комментарий