Ми різні, але єдині. Як формується свідомість поколінь і що на неї впливає

Ми різні, але єдині. Як формується свідомість поколінь і що на неї впливає

Бумери, міленіали, покоління Z – хто вони?

Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле,
І не на день минущий — на віки.
Між нас не ляжуть вирвами роки,
Бо ваша кров пульсує в нашій долі…
Батьки і діти… Діти і батьки…
Нам нічого ділить на спільнім полі.

Ці віршовані рядки належать перу нашого сучасника й земляка, класика української поезії, Героя України та передусім Поета – Бориса Олійника. В них – велика сутність життя і своєрідний генетичний код, глибинні корені якого живлять крону самобутньої українськості, незнищенності нашої нації, нашого народу.
Водночас не можна не помітити, як відрізняється одне покоління українців від іншого: за світосприйняттям, ставленням до самих себе, до рідних і навколишніх. Зрештою, за рівнем технократичного розвитку й доступності до інформаційних джерел.
Мабуть, так і має бути, адже, якби діти не йшли далі своїх батьків, не було б розвитку цивілізації, розвитку науково-технічного прогресу. Хоча щодо останнього, особливо з огляду на проблеми зі зміною клімату, то ще можна посперечатися. Але нині мова про інше. А саме про те, чому люди однієї вікової групи такі схожі. Про теорію поколінь і про те, хто такі бебі-бумери та покоління Х, Y, Z. Про цінності та особливості світогляду цих поколінь.

Що таке теорія поколінь і наскільки вона актуальна для сучасного світу?

Книга «Покоління» американських учених Нейла Хоува та Вільяма Штрауса вийшла у 1991 році. Її основна теорія полягає у тому, що кожні 20–25 років у світі відбувається зміна поколінь. Людей всередині одного покоління об’єднують спільні цінності, особливості поведінки й звички.
Такими схожими між собою люди однієї вікової групи стають через світові історичні події, під час яких вони дорослішали. Незалежно від країни народження покоління одночасно проживає наслідки війни або економічну кризу.
Наприклад, бабусі, які виросли у повоєнні голодні роки, все життя робили багато їстівних запасів та «загодовували» дітей і онуків. А ще тут доречне поняття колективної травми – тих травматичних подій, що вплинули не тільки на покоління, які їх проживали, а й на кілька наступних, додає психолог, член Української cпілки психотерапевтів Ігор Лубківський: «В українській історії було багато таких травм: голодомор, депортація українців Польщі (лемків) або коли із Західної України після поразки визвольного бандерівського руху багато людей в Сибір вивозили, і все це однозначно впливало на українців».
За словами психолога, травми мають і позитивний вплив на покоління, зокрема вони дають людям можливість усвідомити, що вони сильні, якщо змогли пройти через це.
«Пережита травма може обмежувати наступний розвиток людини, але з іншого боку – завдяки травмам люди вчаться виживати в подібних критичних умовах.
Що зараз в Україні відбувається: ми ще не можемо дотягнутись до хорошого, бо нас травма не пускає, але ми вже захищені від усього поганого, наприклад, коли якийсь із президентів щось не так робив – усі об’єднувались і протистояли йому», – наводить приклад експерт.
Простими словами, поведінка поточного покоління – це наслідок того, як «наслідило» попереднє.
«Це треба пережити й стати більш сильним поколінням», – резюмує Ігор Лубківський.

Поведінка нинішнього покоління – наслідок попереднього

Президент Pew Research Center Майкл Димок пояснює, що теорія поколінь дає дослідникам інструмент для аналізу змін у поглядах людства з плином часу. А ще покоління – це один зі способів упорядкування вікових груп.
У своїй роботі Хоув та Штраус охарактеризували покоління, починаючи аж із 1433 року. Ми ж розглянемо чотири з них. Точних дат віку кожного з поколінь немає. Здебільшого вони варіюються в залежності від географії.

«Бебі-бумери»

Покоління «бебі-бумерів» (приблизно 1945–1963 років народження) має мало чого спільного з машинами, а ось з дітьми – так. Назва покоління виникла завдяки спалаху народжуваності (буму) після Другої світової війни.
Наші співвітчизники бебі-бумери дорослішали, коли підкорявся космос, змінював позиції СРСР, і все навколо відновлювалося після Другої світової війни. Усе навколо святкувало й раділо – покоління переможців. Вони жили у відносно стабільний час і були об’єднані ідеєю світлого майбутнього й наддержави. Це покоління нарешті отримало впевненість у завтрашньому дні. Американські бебі-бумери почали активно переїжджати в передмістя і створювати сім’ї, що створило всьому світу образ «ідеальної родини в затишному будиночку».
Українські бебі-бумери також були сім’янинами: родини у них були стабільними, а розлучення – рідкісне явище. «У післявоєнні часи так і було: люди сім’ї створювали, багато народжували. З’являлись якісь перспективи», – розповідає Ігор Лубківський.
Психолог додає, що, як не дивно, після війни в людей майже завжди йде активний підйом, оскільки необхідно відновлювати багато територій, з’являються нові перспективи, нові робочі вакансії, нові ідеї.
The Mirror описує бебі-бумерів як людей із твердою вірою в дотримання правил і важливості закону та порядку. Більшість бебі-бумерів сьогодні активно працюють. За даними Living better 50, 42% бебі-бумерів відкладають вихід на пенсію.
Згідно з дослідженням Pew Research Center у 2018 році 29% бумерів у віці від 65 до 72 років працювали чи активно шукали роботу, на відміну від працівників «Мовчазного покоління» (1925–1942) – 21% та «Великого покоління» (1901–1924) – 19%, коли вони були в такому ж віці.
«Бумери» сильні, вміють заощаджувати та заробляти й упевнені, що всі навколо мають це робити.
За даними дослідження Insight on Wealth and Worth (США), 31% бебі-бумерів радше б віддали фінансовий спадок на благодійність, а не своїм дітям; 54% впевнені, що важливо вміти заробляти гроші самостійно.

Основні риси бебі-бумерів: командний дух, ощадливість, оптимізм, патріотизм, «золоті руки», прихильність до сім’ї, віра в щасливе майбутнє та трудоголізм.

Збірний образ: умовна «бабуся» вміє шити й прекрасно готує. Вона має відносно гарне здоров’я. Щороку копає картоплю й дітей змушує копати. Не копати не можна – «що скажуть люди». Щоранку вона поспішає на ринок.
Як передає Marketing Media Review, бабуся їде туди зранку, щоб… спілкуватися! Ринок і громадський транспорт є аналогами сучасної соціальної мережі. Ринок їй потрібен ще й тому, що в іншому кінці міста морква дешевша. Вона ніколи не викине їжу, вміє збирати та економити – «а раптом війна».
Вона пишається своєю комсомольською молодістю і шукає нагоду про неї розповісти. У бабусі троє дітей і скоро святкування «золотого» весілля.

За матеріалами інтернет-ресурсів підготувала Людмила ДАЦЕНКО.

(Закінчення буде).

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

1 thought on “Ми різні, але єдині. Як формується свідомість поколінь і що на неї впливає

Добавить комментарий