Мігрень, або “хвороба половини голови”

Мігрень, або “хвороба половини голови”

Інтенсивний, пульсуючий біль у скроні, коли дратують звуки й світло, не допомагають знеболювальні… Це відома багатьом мігрень, або гемікранія, як назвав її давньоримський медик Гален і на яку нині страждає близько чверті населення земної кулі. Що ж являє собою ця підступна хвороба і як відрізнити її від інших видів головного болю? Про це говоримо із завідувачкою неврологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфосовського Оленою ВІРЬОВКОЮ.

– Олено Анатоліївно, що таке мігрень і чому її виділено як окремий вид головного болю?
– Мігрень здавна відома людям і завжди була предметом суперечок вчених. Збереглися згадки про мігрень у древніх єгиптян, греків і римлян. Відомі люди – Цезар, Наполеон, Македонський, Ніцше, Гоголь, Чайковський та багато інших – намагалися жити, діяти і творити між жорстокими нападами головного болю. Саме між нападами, тому що один із найпримітніших симптомів мігрені – це інтенсивний біль, який локалізується в одній половині голови і триває від 4 до 72 годин. Часто цей стан супроводжується різними розладами (світло- і звукобоязню), нерідко нудотою, блюванням.
Незважаючи на те, що це захворювання є однією із найбільш древніх людських недуг, механізм розвитку мігрені ще й до сьогодні не до кінця вивчений. Нині існує дві основні теорії мігрені: судинна й нейрогенна. Згідно із судинною теорією напад виникає на фоні раптового звуження внутрішньочерепних судин. Аура при мігрені зумовлена локальним спазмом мозкових судин із розвитком локальної ішемії мозку й появою осередкових неврологічних симптомів (порушення зору, запаморочення та ін.). Надалі судини різко розширюються, результатом цього стає дуже сильний біль пульсуючого характеру. Нейрогенна теорія визначає мігрень як захворювання з первинною нейрогенною церебральною дисфункцією, а судинні зміни під час нападу мають вторинний характер. Утім поруч із цими теоріями існують і гормональна, генетична, аутоімунна та інші.
– Як саме протікає напад мігрені?
– Симптоми мігрені можуть проявлятися за кілька годин або навіть за день до початку нападу. Це так звана продромальна фаза. Вона характеризується зміною настрою, почуттям утоми, сонливістю, затримкою рідини в організмі, дратівливістю, підвищенням чутливості до запахів, шуму, світла. Якщо у людини так звана мігрень із аурою (а вона зустрічається у 25–30 відсотках випадків), то потім настає друга фаза – аура, яка зазвичай триває не більше 60 хвилин. Найчастіше – приблизно в 90 відсотках випадків – аура має візуальний характер: поява мерехтливих плям, погіршення зору, розмитість навколишніх предметів. Сенсорні розлади виникають у 30–40 відсотках випадків – відчуття поколювання, оніміння в одній частині обличчя, верхньої кінцівки або всього тіла. Рідше виникають моторні порушення, проблеми з мовою або запаморочення. Невдовзі після аури настає третя фаза – больова, яка може тривати до 72 годин і проявляється пульсуючим головним болем у лобно-скроневій та орбітальній ділянках. Як правило, біль одно-сторонній, помірної або сильної інтенсивності, що супроводжується нудотою, блідістю шкірних покривів. У деяких випадках головний біль має розпираючий характер і може поширюватися на інший бік голови. Спостерігається набухання й пульсація скроневої артерії. Четверта фаза – розрішення – поступове зменшення головного болю і глибокий сон. І п’ята, відновна, може тривати кілька годин або днів.
Мігрень без аури, або проста мігрень, є найпоширенішою формою, яка спостерігається у 75 відсотках випадків. Напад складається з трьох фаз – продромальної, больової й відновної. Часто напад починається взагалі «без попередження», одразу з головного болю. Для мігрені без аури характерна наявність рефрактерних періодів – хвороба після нападу не проявляється досить тривалий час, і в цей період більшість пацієнтів вважають себе практично здоровими.
– Але й інші види головного болю можуть мати чітку локалізацію. Це теж мігрень?
– Для прикладу, мігренозний головний біль далеко не завжди можна зняти вживанням звичайних знеболювальних засобів. Іноді при нападі ефективний звичайний ібупрофен, але бувають випадки, коли навіть спеціалізовані препарати, типу триптанів, не допомагають зняти напад. Перш за все треба розуміти, що чітко продиференціювати та призначити необхідне лікування може лише кваліфікований лікар.
Та навіть незважаючи на деякі відмінності, існує ряд захворювань, які можуть імітувати мігренозний головний біль: гіпертонічна хвороба, вегетативно-судинна дистонія, васкуліти, інсульти та інші. Особливе місце в диференційній діагностиці мігрені належить так званим первинним формам цефалгій. У першу чергу це кластерний, або так званий «пучковий», головний біль, який виникає переважно у чоловіків і характеризується раптовою появою надзвичайно інтенсивного пекучого болю в ділянці ока з іррадіацією в лобно-скроневу ділянку. Під час нападу кластерної цефалгії хворі неспокійні, стогнуть, метушаться, що різко відрізняє цей головний біль від мігрені, при якій хворі прагнуть усамітнитися в тихому і темному місці. Напади йдуть серіями – від 1 до 4 на добу, тривають кілька тижнів і потім зникають на тривалий час («пучки»).
Із хронічною пароксизмальною гемікранією мігрень об’єднує той самий односторонній головний біль, але частіше інтенсивний, пекучий. Ця форма головного болю зустрічається лише у жінок. На відміну від типової мігрені тривалість пароксизму невелика – 10–40 хвилин, але частота нападів може досягати 10–20 на добу. Головний біль напруги відрізняється від мігрені меншою інтенсивністю, як правило, двосторонньою локалізацією, відсутністю нудоти. Напад глаукоми, скажімо, теж супроводжується болем у ділянці очного яблука, скроні, і при ньому теж часто виникає світлочутливість. Головний біль у скроневій ділянці можуть викликати також і захворювання придаткових пазух носа, отити тощо. Не можна забувати й про головний біль, який виникає внаслідок різних уражень шийного відділу хребта, скажімо, при остеохондрозі.
– Нині поширена думка, що провокаторами нападу мігрені можуть бути деякі харчові продукти. Які ще фактори можуть виконати роль пускового механізму?
– Насправді таких факторів чимало, і для кожного окремого випадку вони індивідуальні. Спровокувати напад мігрені можуть як певні продукти харчування, так і сильні запахи парфумів, засобів для чищення, лаків і фарб, тютюновий дим, вживання деяких лікарських препаратів, занадто яскраве або мигаюче світло, різка зміна погодних умов тощо. Однак найчастіше факторами ризику все ж таки є психоемоційне збудження – стрес, нервове потрясіння та інше. Серед продуктів найбільш небезпечними в цьому плані є підсилювачі смаку, які застосовуються в приправах, консервах, заморожених продуктах, швидкорозчинних супах, підсолоджувачі, що входять до складу газованих напоїв, соків, жувальної гумки, тирамін, який міститься в рибі гарячого копчення, витриманих сирах, солоному оселедці, алкогольних напоях, дріжджах, або нітрати натрію, які використовуються для консервування м’ясних продуктів. Часто до нападів призводить зловживання кавою, шоколадом, гострою їжею, порушення режиму сну.
– Чи є панацея в лікуванні мігрені? Чи можлива профілактика цього захворювання?
– На жаль, позбавитися мігрені раз і назавжди неможливо. Однак контролювати її хворому цілком під силу, адже частота нападів зазвичай залежить від способу життя. Тож, щоб мінімізувати напади мігрені, достатньо дотримуватись певних обмежень у харчуванні й дещо відкоригувати спосіб життя. Бажано виключити з раціону харчові продукти з великою кількістю тираміну – сир, шоколад, копченості, червоні вина тощо. Повноцінно спати, частіше бувати на свіжому повітрі, знизити рівень споживання кофеїну та алкоголю, регулярно займатися фізичними вправами, привести в норму свій емоційний стан. Жінкам, які страждають на мігрень, слід також уникати прийому оральних контрацептивів. Медикаментозне лікування мігрені необхідно проводити під наглядом невропатолога, адже тільки лікар може встановити точний діагноз і правильно підібрати лікування.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий