Микола АНДРІЄНКО: “Фінансовий результат минулого року ніби й непоганий. Але оптимізму це не додає”

Микола АНДРІЄНКО: “Фінансовий результат минулого року ніби й непоганий. Але оптимізму це не додає”

Нині на полях сільгоспкооперативу “Радянський” Кобеляцького району, як і в інших агроформуваннях, в розпалі весняні роботи. Повним ходом триває посівна кампанія, проводяться відповідні агротехнічні заходи. А передувала цьому відповідальному періоду також важлива робота. В усіх підрозділах придніпрянського господарства пройшли збори, члени кооперативу обговорили здобутки й прорахунки, визначились з першочерговими завданнями. Про це – і наша розмова з головою сільськогосподарського кооперативу “Радянський”, депутатом обласної ради Миколою АНДРІЄНКОМ.
– Миколо Івановичу, 2017 рік був сорок першим у Вашій хліборобській біографії. Як Ви його можете охарактеризувати?
– Рік був складним і непередбачуваним. Складний тим, що довелось пересіяти 220 гектарів озимого ріпака, а також пшеницю, де була товста льодова кірка і рослини загинули. І це при тому, що значно зросли витрати на посівну (підвищились ціни на пально­мастильні матеріали, запчастини, мінеральні добрива, пестициди, агрохімікати…). Крім того, мали непередбачувані витрати на посів соняшнику, розширення площ цієї культури, пов’язані з пересівом.
Погодні умови, коли закривали вологу, сіяли ранні зернові культури, були ідеальні: трималась тепла, хмарна, безвітряна погода. Це – мрія агронома: землю вдалось ідеально розробити.
Проте так було недовго. Певно, пам’ятаєте, що коли отримали сходи ранніх зернових, гороху, багаторічних трав, цукрових та кормових буряків, випав… сніг. Точно, як у пісні співається: сніг на зелене листя. Це було 21–22 квітня. На щастя, опади не тільки не зашкодили сходам, а й додали вологи, яка, без сумніву, позитивно вплинула на урожайність. Хоча якщо говорити про увесь рік, то за 9 місяців (зима, весна, літо) випало 207 міліметрів опадів (в основному це припало на березень, квітень, липень). Але й цих опадів вистачило, щоб отримати хороший урожай.
– Тож яким був урожай 2017 року?
– Нам гріх скаржитися: по всіх культурах отримали плюс, у порівнянні з 2016 роком. Урожайність пшениці склала 58 центнерів з гектара, гороху зібрали по 37 центнерів з гектара, а цукрові буряки вродили більше 800 центнерів з гектара в заліковій вазі. Такий високий показник отримано втретє в історії нашого господарства. Загальний підсумок рослинницької галузі такий: зібрано 5276 тонн зернових культур, 2940 тонн цукрових буряків, 1991 тонну соняшнику.
У тваринництві використовуємо тільки природні корми. З добавок – лише сіль і крейду. В цьому й цінність нашої продукції. Галузь тваринництва спрацювала так: молока вироблено 2023 тонни, м’яса – 103 тонни (на рівні 2016 року). Виробництво молока зменшилось на 128 тонн, але продали лише на дві тонни менше, оскільки зросла товарність.
– А який фінансовий результат 2017 року?
– Від реалізації продукції і надання послуг отримали 68,3 мільйона гривень.
– Чи дозволяє це відчувати фінансову впевненість?
– Частково я вже дав відповідь на це запитання: значно зросли витрати на виробництво рослинницької і тваринницької продукції. Це – і пальне та запчастини, і матеріали та електроенергія, і мінімальна заробітна плата…
Витрати, в порівнянні з 2016 роком, зросли на 11,5 мільйона гривень. Зокрема фонд заробітної плати зріс на 1,7 мільйона гривень і склав у 2017 році 11,1 мільйона гривень. Єдиного соціального внеску сплачено 2,444 мільйона гривень, що більше на 383 тисячі гривень. Середня заробітна плата в 2017 році склала 4969 гривень, денна – 280,3 гривні, у тваринників, механізаторів – більше 300 гривень.
Фінансовий результат дозволив господарству вчасно виплачувати заробітну плату, сплачувати податки й збори. У 2017-му СК “Радянський” сплатив 5,2 мільйона гривень ПДВ та більше 600 тисяч гривень єдиного податку. (На одного працюючого сплачено більше 30 тисяч гривень податків. На гектар орендованих земель сплачуємо до 2500 гривень податків).
Проте й це ще не все. Більше 2,4 мільйона гривень склав податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, прибутковий податок (з орендної плати за землю і майно – 1,5 мільйона гривень). А в цілому 3,9 мільйона гривень сплатили наші працівники зі своїх доходів. А ще 2,444 мільйона гривень – соціальний внесок і разом – 6,344 мільйона гривень.
Чи є стимул більше отримувати й, відповідно, сплачувати податків? Ні, оскільки від мільйонних сум, сплачених господарством і працівниками, сільський бюджет отримав лише 734 тисячі гривень. Ні податок з доходів фізичних осіб, ні прибутковий податок до сільського бюджету не надходять. Я постійно наголошую на тому, що так не повинно бути: одні заробляють і сплачують, інші – розподіляють і користуються.
Якщо додати, що на території працює ПрАТ “Придніпровський спецкар’єр” (раніше плата за надра належала до місцевих податків і зборів, зараз ці кошти спрямовуються до інших бюджетів), сільська рада недоотримує значні кошти.
Мої пропозиції про те, що території, які наповнюють бюджети, повинні отримувати більшу підтримку через фінансування освіти, медицини, благоустрій села, не знаходять схвалення. А якщо врахувати, що сільська рада розташована за 50 кілометрів від райцентру, то маємо постійні проблеми повезти дітей на олімпіади, змагання, огляд художньої самодіяльності, забезпечити пальним автомобіль швидкої допомоги.
– Чи мав СК “Радянський” державну підтримку?
– В усі часи держава була несправедливою до свого годувальника – селянина. Справедливість не відновлена й до сьогодні.
У минулому році господарство отримало близько 700 тисяч гривень дотації по тваринництву, по решті програм – жодної копійки. Якщо ж йдемо в Євросоюз, то слід зважити на те, що держави Європи інвестують у сільськогосподарський сектор у 10–100 разів більше, ніж ми.
На моє глибоке переконання, треба не постійно змінювати механізм державної підтримки аграрного сектору, а чітко визначити, що інвестиції спрямовуються: перше – на продану продукцію (вирощену самостійно, реалізовану офіційно, зі сплатою податку на додану вартість); друге – на молоко, м’ясо; третє – на кормові культури (частково) для проведення корінного і поверхневого поліпшення угідь – луків і сінокосів. Є землі закислені, засолені, але хімічна меліорація не проводиться. Пасовища заростають маслиною, іншими хащами, відповідно, втрачаються території для випасання худоби. А це – найдешевші літні корми для тварин.
Щоб українська нація була здоровою, потрібно, аби населення (особливо діти й люди поважного віку) споживало натуральні продукти, щоб поголів’я ВРХ у весняно­літній період утримувалось на різнотрав’ї, природних кормах, а не на консервованих та біодобавках.
– Що чекаєте від цьогорічної весни?
– З усього видно, що весна непроста. На жаль, склалося так, що в нашому господарстві не кращі попередники під урожай цього року. До того ж через температурні показники й опади ні в грудні, ні в січні не вдалось внести органічні добрива, тоді як у попередні роки вносили органіку на площі 100 гектарів. Запізніла весна теж не дозволяє це зробити.
Щоб сподіватись на більш­менш добрий урожай, треба внести на 100 тонн мінеральних добрив більше, ніж у 2017 році. Це додаткові фінансові витрати. Збільшиться навантаження і на працівників, і на техніку: треба буде одночасно закривати вологу, підживлювати озимі, сіяти ранні зернові культури і багаторічні трави, а можливо, і соняшник та кукурудзу.
А, дай Боже, виростимо й зберемо врожай – нова проблема: де шукати ринки збуту (наше господарство впродовж багатьох років тісно співпрацює з науковцями Полтавської державної аграрної академії та Інституту зернових культур НААН України (м. Дніпро). Те, що ми розпочали працювати з Казахстаном, – це мізер, потрібні стабільні, надійні покупці насіннєвого матеріалу.
– Чи пригадуєте весну з аналогічними погодними умовами?
– Ні, сіяли і до Великодня, і після свят. Тепло змінювалось холодом і навпаки. Був рік, коли 7 квітня випало дуже багато мокрого снігу. Тож роботи розпочались після 20 квітня, коли температура була 18–24 градуси, до того ж – вітряна погода.
Не виправдався і мій особистий прогноз: сподівався, що до 20 березня вийдемо в поле. І лелеки помилились: прилетіли 18 березня, коли все було засипано снігом. Це ще одне підтвердження того, що кліматичні умови суттєво змінились. А це вимагає від агрономів, механізаторів змінювати тактику під час весняних польових робіт. Щоб бути готовими до сюрпризів погоди. Одним із таких сюрпризів стало те, що впродовж останніх шести місяців випало 300 мм опадів. І було б усе добре, аби мороз і вітри не висушували землю.
– Думаю, читачам варто нагадати, що в 2016 році СК “Радянський” увійшов у десятку кращих сільгосппідприємств України щодо розміру заробітної плати й сплати податків та зайняв друге місце зі платоспроможності в Полтавській області.
Інформації за 2017 рік поки що немає, але є підстави сподіватись, що результати будуть не гіршими.
– Скажу відверто – досягти успіху легше, ніж постійно тримати високий результат. Тільки злагоджена продуктивна робота всіх працівників нашого господарства дасть надію на результат, який забезпечить наше господарство необхідними фінансами. Ще раз повторюсь: для нормальної роботи, вирішення всіх питань коштів потрібно значно більше, ніж у 2017 році. Назву лише кілька цифр: на виплату зарплати з нарахуваннями, орендної плати, сплату податків і зборів потрібно 35 мільйонів гривень, на пально-мастильні матеріали – 10 мільйонів гривень, на мінеральні добрива і засоби захисту рослин – 10 мільйонів гривень, на запасні частини й відновлення агрегатів – до 10 мільйонів гривень. Для того, щоб відремонтувати двигун трактора “Джон Дір”, треба продати два вагони цукру. Хіба це нормально?! Щоб отримати ці два вагони, треба виростити сировини на чотири вагони (45 відсотків платимо цукровому заводу за послуги з переробки сировини). Хто ж кого інвестує? Хто кому сприяє?
Це ще одне підтвердження того, що рік буде не просто складним, а дуже складним.
– Дякую за розмову. Сприятливої погоди, гарних урожаїв і справедливих цін на сільськогосподарську продукцію.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий