Микола ПИРОГОВ: «Майбутнє належить  медицині профілактичній»

Микола ПИРОГОВ: «Майбутнє належить медицині профілактичній»

Здоров’я населення – це основа благополуччя країни, адже тільки здорові люди формують трудові та оборонні ресурси держави, розвивають економіку і стійкість суспільства, творять науковий і технічний прогрес, визначають місце країни у світовому співтоваристві. Охорона здоров’я – це не тільки лікування хворих, це питання безпеки людей, не менш важливе за оборону й правопорядок. Кожен громадянин країни хоче мати гарантії безпеки здоров’я дітей і дорослих, починаючи від пологового будинку, дитячого садочка, закладів освіти, хоче безпеки праці, побуту й відпочинку. Ми хочемо знати, що ми їмо, яку воду п’ємо, чим дихаємо, які саме фактори шкодять нашому здоров’ю, як нас захищає держава…

Найважливіше завдання медицини – профілактика хвороб і оздоровлення населення – було визначене і сформульоване грецькими лікарями та удосконалене римлянами, про що свідчать виявлені ключові вислови, переведені з латинської мови: «Завдання медицини: оберігати, попереджувати, лікувати», «Легше попередити захворювання, ніж їх лікувати», «Протидій початку хвороби, бо пізніше медицина безпорадна».
Ми в неоплатному боргу перед нашими колегами-попередниками, які вірою і правдою служили своєму народові, пройшовши багато суворих випробувань, завжди чесно й справедливо виконували свої обов’язки, невтомно працювали, завжди були готові прийти на допомогу людям, оперативно реагували при виникненні різних викликів і головне – працювали на упередження, а не на очікування санітарно-епідеміологічних ускладнень.
У цьому році Державній санепідслужбі виповнилося 96 років. Як і все суспільство, ми пройшли складний шлях різних випробувань. Період революційних подій та громадянської війни в минулому столітті був занадто важким. Панували епідемії туберкульозу й інших інфекцій, суцільна антисанітарія. Цей час був занадто небезпечним для життя населення. Тому не випадково у 1923 році в Україні були створені санітарні органи республіки (санепідстанції, дезстанції, малярійні станції та інші). І лише за перші роки діяльності нової санітарно-епідеміологічної служби вдалося призупинити розгул інфекційних захворювань та побороти низку проблем щодо дотримання санітарного стану в населених пунктах і на різних об’єктах народного господарства.
На початку створення санітарної служби її матеріально-технічна база була незадовільною. Але завдяки тісній співпраці з органами місцевої влади та місцевого самоврядування, загальнодержавній політиці, крок за кроком заради санітарно-епідеміологічного благополуччя нації були створені чітка система й міцна матеріально-технічна база, відповідний кадровий потенціал. Профілактичний напрямок став пріоритетним у розвитку охорони здоров’я. Зусилля санепідслужби були направлені на профілактику інфекційних та неінфекційних захворювань. Служба супроводжувала людину від народження і до самої смерті, щоденно охороняючи її здоров’я. Працівники служби працювали з оптимізмом. На перше місце ставили роботу й пишалися своєю приналежністю до «класу трудоголіків». Постійно все змінювалось на краще, модернізовувалась лабораторна база, а території санепідустанов були перетворені на квіткові оазиси, і це приваблювало населення. До санітарного лікаря постійно йшли за порадами. Слово лікаря-гігієніста, епідеміолога постійно звучало в засобах масової інформації. А талановитий помічник епідеміолога Чорнухинської районної санепідстанції Вадим Костенко за 45-річний час службової діяльності опублікував близько тисячі статей у районній та обласних газетах.
Багато закордонних колег заздрили Україні, що маємо унікальних спеціалістів (санітарних лікарів, епідеміологів та інших), яких немає в інших країнах світу. І наш досвід запозичили не лише Японія та США, а й інші країни світу. Санепідслужба існувала як державна служба – єдина армія епідеміологів, гігієністів, токсикологів, лаборантів та інших фахівців, на яких покладалося найвідповідальніше завдання – збереження генофонду нації та навколишнього середовища України. Свого часу головний державний санітарний лікар України навіть входив до складу РНБО, а головний державний санітарний лікар області та міста був за посадою заступником голови місцевої влади. Так держава піклувалася про санітарну культуру та санітарно-епідеміологічне благополуччя нації.
Важливу роль у забезпеченні санітарно-епідеміологічного благополуччя населення відіграло наукове товариство лікарів-гігієністів, епідеміологів і паразитологів Полтавщини, яке очолює завідувач кафедри гігієни, екології та охорони праці в галузі, доктор медичних наук, професор Олександр Катрушов. За останні 30 років діяльності санепідслужби підготовлено із її лав 12 кандидатів медичних наук і 2 доктори медичних наук, які працюють у різних галузях охорони здоров’я. Державні протиепідемічні комісії при органах влади в різні часи, які очолювали Борис Чичкало, Петро Шемет та Надія Мякушко, були робочими органами обласної влади з вирішення тактичних і стратегічних питань санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. На жаль, ці комісії, як і санепідстанції, також ліквідовані. Це глибока помилка.
…Був час, коли в попередніх керманичів держави та МОЗ України не вистачило мудрості. У 2012 році розпочалося різке скорочення служби, яку потім роздробили на 3 частини: одну залишили при МОЗ України, другу – при Мінагрополітиці, а третю – при Держслужбі України з питань праці. А в 2015 році санепідстанції ліквідували. При цьому принизивши працівників служби. Невже в них є офшори, маєтки за кордоном, яхти?.. Це просто безглуздя і злочинна помилка. Тобто практично ліквідували професію санітарного лікаря. Наслідків довго чекати не довелося… У 2017–2018 роках – харчові отруєння на ботулізм, коли постраждало 200 осіб, десятки з них померли, а перед цим – смертельні отруєння метиловим спиртом в Україні, виникла епідемія кору, яка ніяк не зупиниться, в рази зросли спалахи гострих кишкових інфекцій, особливо в дитячих закладах, занепад вакцинації населення, розвал календаря профілактичних щеплень, хаос із дотриманням санітарних правил на різних об’єктах, особливо пов’язаних із харчуванням людей. Ліквідовано також такий підрозділ санепідстанцій, як гігієна дітей та підлітків, а це ж діти – майбутнє нашої неньки України. Дійсно в наших керманичів немає совісті. Зруйновано попереджувальний санітарний нагляд, що призвело до забудови де завгодно різних об’єктів, які негативно впливають на здоров’я та життя людей, допущено багато інших помилок. Саме тому розпочалися трудові еміграції лікарів та середніх медичних працівників. Скоро в усіх регіонах зовсім не буде лікаря-епідеміолога чи санітарного лікаря. А як же вести інфекційний контроль? Адже ми живемо в оточенні величезного мікробного світу. Уся наша система охорони здоров’я живе за подвійною мораллю. Зусилля спрямовані на лікування, а не на профілактику. Тоді, як СЕС працювали на упередження, а не на очікування епідемічних ускладнень та інших ризиків.
Зруйнований профілактичний напрямок в охороні здоров’я перетворив МОЗ у міністерство лікування хвороб. Повноцінної профілактичної складової у його діяльності вже не буде. Чи піде це на користь населенню? Відповідь однозначна: ні. Профілактична галузь охорони здоров’я зруйнована, а це все вже призвело до хаосу, спалахів епідемій, зокрема кору, отруєнь, процвітання антисанітарії та інших негараздів.
Про які реформи можна говорити, коли молоді так звані «професіонали» – «грантоїди», вчепившись за мільйони доларів, тільки «ламають через коліно медицину», не маючи жодного уявлення про профілактичну галузь охорони здоров’я, яка має бути надійним щитом національної безпеки. Про яку порядність цих людей можна говорити? Їх цікавлять лише гранти й нажива. Адже Україна зараз переживає надзвичайно складні часи. Тому лише професіонали медичної галузі разом із громадськістю, а не «грантоїди», можуть вирішити питання безпеки країни та правильного шляху в розвитку охорони здоров’я. Зараз вони просто заважають виправити помилки новим керманичам України.
На догоду комерційним інтересам певних кіл, зневаживши безпекою держави, попередні державні діячі, політики, некомпетентні керівники МОЗ України бездумно знищили Державну санітарно-епідеміологічну службу країни, санітарні норми і правила, попереджувальний санітарний нагляд та профілактику як таку. Профілактика не приносить вигоди жодному приватному суб’єкту – це безпосередня функція держави.
Чому забута профілактика захворювань? Чому триває демографічна криза? Чому ми живемо менше, ніж наші сусіди? Що відбувається із біологічною, хімічною, радіологічною безпекою? Чому конституційні гарантії не виконуються? Чому ми маємо платити за медичну допомогу? Чому не їде «швидка»? Чому всупереч Конституції України скорочується мережа закладів охорони здоров’я? Чому реформи йдуть саме так, як ідуть? Чому «грантоїди» заважають нашому суспільству? Таких «чому» багато в кожного з нас, тому що ми не відчуваємо захищеності й безпеки та гарантій профілактичних заходів в охороні здоров’я.
Згідно з науковими даними, лише планетарна гігієна, санітарія та екологія – це те головне, що дасть нам можливість вижити на Землі, враховуючи вплив різних факторів, в оточенні яких знаходиться людина, особливо занадто величезного мікробного світу.
Нині я все-таки дивлюся в майбутнє з оптимізмом, а в моїх колег покращується настрій, оскільки вже звучать слова від нових керманичів нашої держави про необхідність виправити помилки, які допустили попередні «реформатори» в охороні здоров’я, про запровадження інфекційного контролю в державі, відповідальних підходів до вакцинації населення тощо.
Тож сподіваємося, що слова талановитого хірурга Миколи Пирогова «Майбутнє належить медицині профілактичній» стануть нашою реальністю. Тоді це буде перемога, але нелегкою буде відбудова втраченої профілактичної галузі охорони здоров’я, починаючи з підготовки кадрів лікарів, середніх медичних працівників та відновлення матеріально-технічної бази, яка або ж зовсім зруйнована, або вже передана в інші руки.

Валентин ШАПОВАЛ
Заслужений лікар України,
кандидат медичних наук, доцент

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий