Микола ТИМЧЕНКО: “Попри війну  продовжуємо працювати”

Микола ТИМЧЕНКО: “Попри війну продовжуємо працювати”

Війна, розв’язана росією проти України, негативно вплинула на українських фермерів, навіть тих, які працюють у відносно безпечних місцях далеко від фронту. Проблеми з логістикою, зруйнована інфраструктура, блокований експорт, а, відповідно, низькі закупівельні ціни – багато фермерських господарств опинилися в скрутних умовах. Але незважаючи ні нащо, вони продовжують працювати, виплачують заробітну та орендну плати, допомагають Збройним Силам України, підтримують соціальну сферу рідних сіл. Серед таких і фермерське господарство «Тукалівське», що у Кременчуцькому районі.

Микола Тимченко з с.Гриньки – фермер із багаторічним стажем. Він – керівник ФГ «Тукалівське», що в Оболонській сільській об’єднаній територіальній громаді. Дружина Тетяна Іванівна, зареєстрована як фізична особа-підприємець, займається вирощуванням сільськогосподарських культур. Надійною підтримкою батькам у агробізнесі є сини Олександр та Владислав.
– Зараз сільське господарство загнане у глухий кут. Заробляють ті, хто перепродують продукцію, а той, хто вирощує, лише зводить кінці з кінцями. Заробітків у нас великих немає. Ціни на посівний матеріал, міндобрива, пальне постійно зростають, а чи зможеш ти все це придбати, нікого, крім фермера не хвилює.
Я переважно купую посівний матеріал вітчизняного виробництва черкаської агропромислової компанії «Маїс». Сіємо кукурудзу, соняшник, сою, пшеницю. Раніше постійно вирощували буряки, але змушені були відмовитися через логістичні проблеми.
Вся необхідна техніка для господарювання у ФГ «Тукалівське» є, вона якісна і сучасна.
У господарстві трудяться як постійні працівники, так і сезонні. Всім вчасно виплачується заробітна плата і, звісно ж, господарство вчасно сплачує всі податки та розраховується зі своїми пайовиками. Тож як не тяжко фермерам у воєнний час, але продовжуємо працювати, – розповідає Микола Тимченко.
Доводиться фермеру й кредити брати, щоб хоч якось викрутитися у гарячу пору. Банки йому довіряють, бо має позитивну кредитну історію.
Хоча господарство Миколи Миколайовича знаходиться не в Гриньках, але допомога від нього у старостат надходить постійно. Староста Людмила Оксанчук говорить, що коли б не звернулася до Миколи Миколайовича з якоюсь проблемою, він завжди її допоможе вирішити. То пального купить для мотокос, якими викошуються бур’яни у старостаті, то дасть автомобіль для поливу молоденьких саджанців… Староста щиро вдячна йому за допомогу, за його душевну щедрість, порядність, небайдужість та патріотизм, не показовий, який зараз модно демонструвати, а справжній, доведений практичними справами. Цих якостей не купиш за гроші.
Микола Тимченко практично все життя проживає у с.Гриньки, йому був рік, коли батьки переїхали у це мальовниче село. Тут промайнуло дитинство, шкільні та юнацькі роки. Після школи закінчив Полтавський аграрний інститут, здобувши фах агронома, працював за спеціальністю, а в 2011 році заснував власне фермерське господарство.
Дружина Тетяна Іванівна родом з с.Бугаївка, але за багато років Гриньки стали їй рідними і дорогими серцю.
Сини створили власні сім’ї, невістки Юля та Яна стали невід’ємною частиною їхньої родини.
Величезну втіху батькам та дідусеві з бабусею приносять чотири красуні донечки та онучки Діана, Крістіна, Даша і Марійка. Восьмирічна Даша професійно займається фігурним катанням (батьки з Гриньок возять її на тренування до Кременчука), вже має чимало різних нагород за перемоги на конкурсах.
На Тетяні Іванівні та невістці Яні всі кухонні справи, вони не тільки готують для родини, а й для всіх працівників ФГ.
Микола Тимченко дуже багатогранна особистість. Вдома він не тільки люблячий чоловік, батько та дідусь, він ще й чудовий кухар та майстер з виготовлення бринзи, бастурми, домашньої ковбаси та інших делікатесів. Чоловік розповів, що ще в школу не ходив, а вже оладки смажив. Для нього ніколи не було проблемою щось смачненьке приготувати. А ще він гарно співає, раніше чудово грав на гітарі, особливо кавери відомих рок-гуртів. У свій час закінчив Гриньківську музичну школу, був активним учасником духового оркестру «Гусарики». Його сини Олександр та Владислав теж були учасниками цього легендарного колективу.
Староста Людмила Оксанчук розповіла, що Микола Тимченко з синами за власні кошти встановили на цвинтарі пам’ятник Івану Тихоновичу Олійнику, своєму наставнику, керівнику духового оркестру «Гусарики».
На завершення нашого спілкування з чудовою родиною Тимченків, після дегустації приготовлених господарями делікатесів, Микола Миколайович зазначив:
– Я вважаю, що фермерство має бути основою розвитку України, бо наша земля дуже родюча і, якщо ми правильно працюватимемо на ній, використовуватимемо державне регулювання, ми все відродимо, все відновимо після Перемоги. Дочекатися б її скоріше!

Вікторія СУСІД.

Поділися:

Добавить комментарий