“Миловаріння – це частинка мого життя”

Юлія Онищенко із сувенірним милом своєї роботи.

“Миловаріння – це частинка мого життя”

Нещодавно в газеті «Колос» були надруковані стаття «Пожежі в екосистемах – знищення всього живого» й фото командира відділення ДПРЧ-7 Петра Онищенка, який разом з черговим караулом не тільки гасили пожежу, а й рятували фауну. Зважаючи на актуальність теми, матеріал виставили в інтернет-мережу й невдовзі під знімком з’явився підпис: «Горджусь своїм татом». Колега, яка це побачила, порадила: «Напишіть про доньку Петра Онищенка, вона має цікаве захоплення – миловаріння». І дійсно, серед героїнь моїх публікацій таких іще не було, хоча згадалось, як на обласному святі в Решетилівці очі розбігалися від величезного асортименту мила ручної роботи: то були жіночі й чоловічі сувенірні набори, оригінальні дитячі, квіти, різні фігурки…

Юля Онищенко виявилась цікавою співрозмовницею. Виросла вона в Біликах, закінчила ЗОШ № 1, потім – академію залізничного транспорту в Харкові, вийшла заміж за Віталія Трояна. Молода сім’я оселилась у Полтаві.
– У шкільні роки захоплювалась спортом, особливо – настільним тенісом. Коли стала працювати в Полтавській дирекції залізничних перевезень, теж виступала на змаганнях, успішно захищала честь колективу.
Сьогодні Юля – щаслива дружина і мама синочка Артемчика, якому зараз 3 роки.
– Коли синочку було місяців дев’ять, у мене з’явився вільний час, який я могла використовувати для своїх захоплень. В Інтернеті мою увагу привернуло миловаріння. Зацікавили різні за формою, запахами й видами вироби, які можна створювати, не виходячи з дому. Та й складові були доступними, а кінцевий продукт – мило – використовують усі без винятку: дітки, молодь, дорослі.
Чому зупинилась на миловарінні? Мабуть, тому, що хотілося чогось неординарного, а букети з цукерок чи пряники, приміром, уже були популярними. Інша справа – букет із мила: красивий і потрібний. Одне слово, миловаріння – це мистецтво плюс користь. Знайти необхідну інформацію – не проблема: в Інтернеті її вдосталь. А насичувати вироби барвниками, ароматами – то вже особистий вибір: для експериментів дуже велике поле.
– З чого розпочалося ваше миловаріння?
– З найпростішого. Зі скрабів. До мильної основи додавала пігменти (кольори), масла й аромати. Перші роботи дарувала друзям, рідним. Вони розповідали про подарунок чи показували своїм друзям, ті виявляли бажання теж мати такий. Так у мене з’явились перші замовники.
Звісно, можна купити мило в магазині, але його не порівняєш із милом ручної роботи. У кожному такому шматочку – тепло душі автора.
– Чи дуже це складна, тривала й затратна справа?
– Виготовляти мило можна двома способами: «з нуля» і «з основи». Перший – дуже трудомісткий, а от мило «з основи» передбачає набагато простіший і швидший процес. Його я й вибрала. Купую готову мильну основу, яку далі плавлю в мікрохвильовці, й шляхом додавання натуральних олій, запахів отримую готову продукцію. На виготовлення одного шматочка мила йде від години й більше, в залежності від складності форми.
– Чи є улюблені композиції?
– Так, останнім часом це – кицька з трояндою. Ця робота вимагає філігранного процесу заливки, але я від неї в захваті. Квіти в усі часи привертають увагу, тим більше як подарунок. Троянди по-своєму красиві, ромашки їм не поступаються… Буває, експериментую із кольорами, роблю відтінки – все залежить від побажання замовника.
До речі, перші кошти заробила, коли продала скраби. Це стало стартовим капіталом для того, щоб розширятись, розвиватись у справі миловаріння. Тоді я закупила форми для квітів, з часом купувала інші. Зараз маю більш як дворічний досвід, усе необхідне для роботи й можу впевнено сказати, що миловаріння – це не просто захоплення, це справа, яка стала частиною мого життя.
– Композиції з мила – це єдине, що можете запропонувати?
– Ні, виготовляю гелі для душу, шампуні й кондиціонери для волосся, скраби для тіла, мило для інтимної гігієни, бальзам для губ… Щодо бальзаму, то основу складає бджолиний віск. І взагалі, якщо в клієнтів немає алергії на продукти бджільництва, то я використовую цей натуральний продукт власного виробництва.
– Власного?
– Так, але то вже захоплення мого чоловіка Віталія Трояна. Маємо чималу пасіку, яку тримаємо в чарівному куточку природи, на малій батьківщині нашого тата – в селі Червоні Квіти. До речі, там облаштували апібудиночок (для оздоровчого сну на бджолиних вуликах). Кому треба скористатись задля свого здоров’я, з радістю надамо таку можливість.
– Так, можливо, це справа сімейна? Синочок іще не допомагає?
– Допомагає! Для нього найкраще заняття – витягувати готові вироби з форм. Артемчик говорить: «Мамо, зачекай! Я тобі допоможу!». Тож помічника вже маю. До речі, нещодавно в асортименті з’явились антисептики. Коли ввели карантин, а антисептики стали дефіцитом, мені зовсім не складно було підібрати рецепт і запропонувати різні об’єми засобу, який захистить від вірусів.
– Що в планах?
– У мене закінчується відпустка по догляду за дитиною. Вийду на роботу в Полтавську дирекцію залізничних перевезень. Точно знаю, що буду продовжувати займатись миловарінням. Дуже хочу взяти участь у виставках. Уже мала запрошення, але через обставини не поїхала. Маю деякі напрацювання, мильні сувеніри й продукцію, про яку розповідала, тож хто побажає зробити подарунок собі чи друзям – заходьте на мої сторінки в соціальних мережах. Впевнена: не розчаруєтесь!
– Дякую, Юлю, за цікаву розмову. І нехай захоплення, яке стало частинкою твого життя, приносить задоволення, робить життя ще яскравішим.

Наталя ПУЗИНА
Редактор Кобеляцької районної газети «Колос»

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий