“Між нас тобі, поете,  вічно жити!”

“Між нас тобі, поете, вічно жити!”

Цей пам’ятник, який 115 років стоїть у центрі міста, – то вияв всенародної любові й шани до нашого земляка, Івана Котляревського. Так само – й невелике затишне свято, що відбулося біля підніжжя монумента за участю полтавської інтелігенції, наукових працівників літературно-меморіального музею І. П. Котляревського, учнів і педагогів міського багатопрофільного ліцею № 1 імені І.П. Котляревського.

Хай і не так велелюдно, як 1903 року, але саме 12 вересня полтавці прийшли сюди, на бульвар Котляревського, щоб згадати про події 115-річної давнини, коли тут було урочисто відкрито перший в історії пам’ятник засновнику сучасної української літератури, аби нагадати про те, який дорогий і сьогодні серцям полтавців наш видатний земляк, адже із часом його слово не лише не втрачає своєї актуальності, а й відкривається нам в усе глибшому його прочитанні. Про це й говорили усі промовці під час урочистостей.
Їх провела завідуюча філією літературно-меморіального музею Марина Голубнича, і з її розповіді про пам’ятник відчувалася та надзвичайна атмосфера, якою дихало наше місто в незабутній історичний день – то було свято української культури, торжество національного духу, подія, яка активізувала народну думку, розбудила свідомість української людності.
Генієм міста і генієм місця назвала Івана Котляревського кандидат філологічних наук, доцент кафедри педагогіки та суспільних наук Полтавського університету економіки і торгівлі Віта Сарапин. Так древні римляни називали духа певного місця, дому, вогнища. Так називаємо ми свого земляка, «який із благословенної Полтави створив образ ідеального українства, ідеальної моделі українського суспільства – «де згода в сімействі, де мир і тишина», наголосила вона.
«Дякую, діду, за Енеїду!» – це, мабуть, найголовніші слова, які сьогодні можна сказати про Котляревського. Твоя «Енеїда» входить у цілісну систему мене як особистості. Дякую за те, що ти сформував 220 років тому в дуже несприятливих для українства умовах образ нашої національної культурної ідентичності – в нашому іменні, мові, вірі, в нашій неповторності, самобутності. Його «Енеїда» стала поштовхом для творення нової української реальності в художньому тексті і для нової української літературної мови», – наголосила зокрема Віта Сарапин.
Вчителька української мови й літератури міського багатопрофільного ліцею №1 імені І.П.Котляревського Наталія Білик розповіла про те, що вихованці закладу захоплюються словом Котляревського, закликала юнь берегти рідну мову і нагадала пророчі слова Тараса Шевченка про нашого земляка:
«Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!»
Полтавська журналістка, поетеса Марія Бойко акцентувала на тому, що Іван Котляревський писав у роки, коли Україну північна імперія вперто називала Малоросією. А в його творчості жила Україна, яку ми любимо й плекаємо нині.
Вихованці міського ліцею і творчих колективів Малої академії мистецтв імені Раїси Кириченко читали вірші, співали й танцювали для всіх учасників свята, яке завершилося покладанням квітів до підніжжя пам’ятника Іванові Котляревському.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий