Давно колись довелось мені ознайомитися з науковими дослідженнями щодо впливу інфразвуку частотою від 16 до 7 Гц на людський організм. У статті йшлося про відомі вченим трагічні випадки, що стались, приміром, на кораблях з матросами у відкритому океані. Виявляється, що саме корпус судна передавав (під час шторму) людському тілу оті резонансні вбивчі хвилі інфразвуку.
Відомо, що звукові хвилі частотою 7 Гц спричиняють людську смерть. Але звуки до 11 Гц діють у більш широкому спектрі, викликаючи різні відчуття та переживання: в одних мертвих моряків на обличчі застигла усмішка, а в інших, що намагалися сховатися десь на палубі, зарившись у канати та линви, – жах.
Усе згадане вище прискореними кадрами промайнуло в моїй пам’яті, коли купол апарата фірми «Сіменс» магнітно-резонансного томографа зачинили наді мною. Невдовзі стали лунати незвідані звуки переважно низької частоти, викликаючи дивовижні радісні відчуття. Коли ж ці звуки стали доповнюватися (підсилюватися) потужними вібраційними коливаннями, я уявив себе пілотом космічного корабля, що долає міжгалактичний шлях, а поштовхи із зовні – метеоритним дощем, не спроможним зруйнувати корпус, а лише трішки пошарпає його та обвітрить. Упевненість, що всупереч усьому прорвуся, наростала…
Далі, на жаль, мій політ закінчився, усе стихло. Над моїм лицем схилилася дівчина, вона поцікавилася: «Чому ви усміхаєтеся?». А я їй: «Ви не уявляєте, як це класно. Я пережив неймовірний екстаз і дуже-дуже хочу ще. Запускайте, будь ласка, апарат ще раз, я заплачу».
І тут темні, як вуглини, дівочі очі стали геть демонічними, і їхня власниця перейшла на фальцет: «Та що ж це за день такий!? То витягую з камери напівзомлілих, то якийсь опасистий, мов п’яний. А цей вусатий коники викидає. Ви знущаєтесь чи що? Ви що, не розумієте, що тут усе по хвилинах розписано. Чи хочете, щоб мене вигнали з роботи? Он у кабінці поряд уже чекає жінка, наступна за вами. Вилазьте мерщій, а то витягну за вуха, як шкідливого кота!»
Миттєво «приземлившись» і перепросивши, я почав швидко одягатися. Краєчком ока бачив, як, «відтанувши», медпрацівниця спостерігала за мною. Тихим, спокійним голосом вона промовила: «Насправді ви рідкісний пацієнт, і я вельми рада, що вам сподобалося. Ходіть здорові!» На її трохи втомленому обличчі промайнула посмішка.
Життя – прекрасне! І який ти відчуваєш резонанс – магнітний, світловий, звуковий чи флюїдальний, – не так і важливо. Головне – його спіймати…
Василь ДЕНИСКО,
інженер.