Молимося до первоверховних апостолів, шануємо Заступницю і Похвалу землі Полтавської

Молимося до первоверховних апостолів, шануємо Заступницю і Похвалу землі Полтавської

Життєпис славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла Православна Церква молитовно згадує 12 липня. Наступного дня, 13 липня, в нашому краї урочисто вшановують одну з найвідоміших святинь Полтавщини – Горбанівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

АПОСТОЛ ПЕТРО від народження звався Симоном, на життя заробляв рибальством, був простою малограмотною людиною. «Петром (у перекладі з грецької ім’я означає «скеля») його нарік Ісус Христос, коли покликав на апостольське служіння.
Про Петра в Євангелії ідеться багато, бо ж Ісус обрав його на апостольське подвижництво одним із перших, і він був учасником найвизначніших подій Христового життя, супроводжував Господа впродовж усього Його земного служіння. Месія брав Петра з собою на гору Фавор, коли преобразився, на молитву в Гефсиманському саду. Одним із перших Петро довідався про Воскресіння Ісуса. Сміливо й жертовно пройшов із християнською проповіддю від Святої Землі до Рима. І проповідь ця була настільки сильною, що до віри в Господа наверталися тисячі людей.
Головним мотивом апостольської діяльності Петра була його безмежна любов до Господа. Загинув подвижник у Римі, в період між 64 – 67 роком. На муки й смерть святого засудив імператор Нерон. Оскільки Петро вважав себе негідним умирати на хресті як Христос, то попросив катів, щоб розіп’яли його головою донизу.
Мирське ім’я апостола Павла – «Савл», що означає «випроханий», «вимолений». Він не належав до числа 12 апостолів, але за свою сповнену самопожертви на ниві становлення християнства працю отримав титул первоверховного апостола, як і святий Петро.
Павло був знатною, освіченою людиною. Спочатку проповідь Христових апостолів викликала в нього обурення, і він приєднався до найзатятіших гонителів послідовників Ісуса. Проте Господь чудесним чином навернув його до християнства: божественне світло осліпило його, і він почув голос: «Савле, Савле, чому ти гониш Мене?».
Надалі Павло всім серцем і душею став ревним і мужнім апостолом Христа. «Павло був вовком, – каже святий Іоан Златоуст, – і став ягням. Був терням і став виноградом. З ворога став другом, з бур’яну – хлібом… Хулитель став богословом, гонитель – благовісником, мучитель – керманичем, зрадник – сподвижником» («Про Святих 12 Апостолів»).
Апостола Павла Церква шанує не тільки як блискучого проповідника, а і як місіонера – будівничого Христової Церкви, визначного богослова, письменника. Святий віддав своє життя за Христа в 65 чи 67 році в Римі. Його засудили до усічення мечем.
Обидва апостоли – і Петро, і Павло – по праву належать до когорти «стовпів» Церкви Христової.

* * *

Молимося до первоверховних апостолів, шануємо Заступницю і Похвалу землі ПолтавськоїОДНУ з найбільших святинь Полтавської землі – Горбанівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці – урочисто вшановують 13 липня. Участь у святкуваннях традиційно беруть тисячі вірян, які приєднуються до хресного ходу з Полтави до джерела Божої Матері в селі Горбанівка. Тут священство звершує молебень та освячує воду.
Єдиної думки про час знайдення Горбанівської ікони немає. За однією версією це відбулося на початку
ХVIII століття, за іншою – набагато раніше, в першій половині ХVII століття. Знайшов святиню козак Горбань у лісистій місцевості на околиці Полтави під час сінокосу. Коса господаря переломилася, і він побачив у траві ікону Божої Матері. Вийшло так, що лезо коси поранило лик Пречистої під Її правим оком, і з нього потекла сльоза. Цей слід від гострого інструмента та сльозу видно на образі й досі. Чоловік звернув увагу, що краї ікони були обрізані, отож вирішив, що її понівечила чиясь злодійська рука.
На місці явлення святині звели дерев’яний храм. Особливу роль у будівництві відіграв козацький полковник Ілля Волковняков (після смерті його було поховано разом із дружиною у цьому храмі). У 1818 році на місці старого храму постав новий кам’яний. Люди йшли з молитвами не тільки до церкви, а й до цілющого джерела поряд із нею.
Починаючи з середини ХІХ століття, щороку 13 липня Горбанівську ікону переносили в супроводі багатотисячної громади віруючих до Полтави і залишали в місцевому Успенському соборі на 40 днів, після чого знову хресним ходом повертали в Горбанівську церкву.
Під час панування богоборчої радянської влади обидва храми були зруйновані. Відбудували їх уже в Незалежній Україні. Чудотворний образ із 1962 року перебуває у Свято-Макаріївському кафедральному соборі Полтави. У церковних піснеспівах ікону величають «Заступницею і Похвалою землі нашої Полтавської».

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Добавить комментарий