Цьогоріч на 6 березня припадає і велике свято для нашого краю – вшанування чудотворної Козельщанської ікони Божої Матері, і Прощена неділя, яка наближує увесь православний світ до «воріт» Великого посту.
Козельщанська ікона Пресвятої Богородиці належить до найбільших святинь Полтавської землі. У 1881 році Божа Матір явила через цей образ чудо зцілення тяжкохворої доньки графа Володимира Капніста – Марії.
До скасування кріпосного права маєток у Козельщині належав одній із найбагатших родин Кобеляцького повіту – панам Козельським. У 1863 році він перейшов до Софії Капніст (уродженої Остроградської, доньки академіка Михайла Остроградського). Разом із землями та майном нові власники отримали у володіння і родинну реліквію Козельських – ікону Божої Матері.
Вважають, що ікона створена художником італійської школи. На українські терени потрапила, коли молода італійка, фрейліна імператриці Єлизавети, вийшла заміж за писаря Війська Запорозького на прізвище Сіромаха. Святий образ був у її посагові.
У часи перебування в маєтку Козельських ікона Пресвятої Богородиці вже була відома чудодійною допомогою дівчатам, які молилися перед нею про щасливе заміжжя.
У 1880 році в сім’ї Володимира та Софії Капністів сталася прикрість – одна з чотирьох доньок, 14-річна Марія, вивихнула ногу. Лікарі запевняли, що невдовзі здоров’я дівчини відновиться, але її стан різко погіршувався. З’явився біль у всіх суглобах. Будь-який рух завдавав хворій нестерпного болю. Батьки показували Марійку найавторитетнішим російським і закордонним лікарям, та ті нічим не могли зарадити. Останні надії Капністи покладали на французького хірурга Шарко, який невдовзі мав приїхати до Москви.
Коли настав час вирушати в далеку дорогу на консультацію, Софія Михайлівна порадила доньці помолитися перед образом Богородиці, протерти рушником, за родинним звичаєм Козельських, ризи на іконі.
Саме під час палкої молитви до Божої Матері Марійка раптом відчула, що її руки й ноги «ожили», що тіло знову її слухається, а біль відступив. Вражена матір запросила додому парафіяльного священика, який відслужив перед святинею подячний молебень. Це було 6 березня 1881 року.
Вирушивши до Москви, Софія Капніст та Марійка взяли з собою і чудотворний образ Божої Матері. Готель, у якому вони зупинилися, відразу ж перетворився на місце паломництва тисяч вірян, адже новина про дивовижне зцілення швидко облетіла чи не всю імперію.
Ще більше людей бажали поклонитися святині після повернення Капністів до Козельщини. Довелося спорудити для цього тимчасову капличку. Згодом біля неї постав храм. 1885-го було засновано православну жіночу громаду. Протягом 1900–1906 років у Козельщині побудували один із найвеличніших на той час в усій імперії монастирів, на честь Різдва Богородиці.
У радянські часи, за наказом більшовицької влади, монастир був закритий, а його приміщення пристосовані під різні заклади й установи. Останню ігуменю монастиря Олімпіаду (Вербицьку) бузувіри розстріляли. Козельщанську ікону Божої Матері черниці переховували. У рідні стіни відродженого монастиря вона урочисто повернулася 1993 року.
І сьогодні люди приїздять до Козельщини з усіх усюд, щоб помолитися перед чудотворною іконою. Божу Матір просять про зцілення від хвороб, а також про подружнє щастя.
* * *
Прощена неділя у православній традиції є днем примирення. У храмах звершується вечірня з Чином прощення, коли духовенство і парафіяни взаємно просять один у одного прощення, щоб вступити у Чотиридесятницю з чистою душею. Це приклад для віруючих людей перепросити за свідомі й несвідомі образи у всіх рідних, друзів, знайомих.
Прощена неділя завершує так званий сирний (масничний) тиждень. М’ясо вживати вже не можна (після м’ясопусної неділі, 27 лютого), а молочні продукти, яйця і рибу протягом цих семи днів їдять досхочу. Назва «Масниця» пов’язана саме з вживанням великої кількості «масної» їжі – вареники з сиром, вершкове масло, сметана.
У наш час завершення масничного тижня зазвичай відзначається гучними культурно-масовими дійствами, покликаними відроджувати народні традиції. Церква ж закликає, готуючи традиційні масничні страви, пам’ятати, що навколо є багато нужденних і самотніх людей, яким потрібні наші допомога, увага й турбота. Щиро наділивши їх смачним гостинцем, вдасться не тільки нагодувати, а й поділитися душевним теплом.
Великий піст цього року почнеться 7 березня, а завершиться 23 квітня. Сім тижнів справжні християни мають дбати про своє внутрішнє духовне очищення та вдосконалення – посилено молитися, допомагати ближнім. Церковний статут повністю виключає з вживання під час Великого посту м’ясо, яйця та молоко. Риба дозволяється тільки на свята Благовіщення та Входу Господнього до Єрусалима. Вважається, що тілесне постування допомагає людині зосередитися на внутрішньому світі: визначитися зі своїми цілями та цінностями, щиро покаятися та знайти свій шлях до спасіння.
У нашій Церкві пости регламентуються тільки монастирським статутом, за яким ченцям у певні дні слід вживати лише хліб із водою, їжу не варену, без олії, а протягом першого та двох останніх днів Великого посту повністю утримуватися від їжі. Звичайним парафіянам достатньо взяти кожному свою міру посту, яка була б досить відчутна, але не шкодила здоров’ю.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.