Молитва  за гончарним кругом

Молитва за гончарним кругом

У Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному створює глиняні шедеври талановитий майстер, умілий гончар Олександр Запорожець. Людина глибоко віруюча, він шукає й знаходить у багатовимірному мистецтві гончарювання вічні біблійні істини. По-особливому звучать йому священні слова: «Тепер же, о Господи, Ти – наш Отець, ми глина, а Ти наш гончар, і ми всі чин Твоєї руки!» (Біблія, Іс. 64:8).

У Музеї гончарства Олександр Запорожець плідно трудиться понад п’ять років. А раніше навчався гончарству на Опішнянському заводі «Художній керамік». Його наставниками були фахові майстри Галина Пацула та В’ячеслав Шкурпела. До того ж, майже п’ятнадцять років на підприємстві працювала малювальницею і гончаркою його мама – Лідія Запорожець. Вона часто брала маленького Сашка з собою на роботу, бо ж не мала на кого хлоп’я лишати. Щоб дитину забавити, давала шматок глини, і він міг гратися цілісінький день.
Олександр Запорожець і досі пам’ятає, як працівники заводу готували формувальну масу (глину), виготовляли посудини певних форм, декорували вироби різними методами, а потім випалювали. Згадує також дружний колектив, який наполегливо виконував план із виготовлення гончарної продукції. Щоб веселіше крутився гончарний круг, у товаристві майстрів панував веселий настрій – звучали анекдоти, гуморески й кумедні історії.
Як і кожна дитина, Олександр мріяв про своє майбутнє. Хотів стати і шофером, і артистом… Власне, коли настав час шукати себе, спробував сили в різних професіях. Проте перемогу здобуло гончарство, до якого мав здібності, здається, завжди.
Прийшовши працювати в Національний музей гончарства, Олександр Запорожець повністю поринув у це предковічне ремесло. Поруч із ним трудяться досвідчені мисткині – малювальниця Олена Мороховець, майстриня дитячої іграшки Ніна Дубинка, заслужена майстриня народної творчості України, малювальниця Ірина Мирко, які охоче діляться своїм гончарним досвідом. Завдяки старанням заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та Премії імені Данила Щербаківського Василя Омеляненка (1925–2021), який давав Олександру індивідуальні уроки з основ декоративного ліплення, він опанував зооморфну пластику. Сумлінний учень-гончар пригадує щирі слова сивого майстра: «Я так хочу, щоб у тебе вийшло набагато краще, ніж у мене!»
Олександр Запорожець виготовляє традиційну опішненську кераміку. У доробку майстра особливе місце належить посуду (глечики, горщики, макітри, супники, солянки, чайники, чашки, тарілки й тарелі), а також іграшці-«монетці» й зооморфній пластиці (бики, барани, леви, коні, ведмеді, рибки).
Гончар Олександр Запорожець – терпляча, чуйна, позитивна людина, з відкритим серцем та щирою душею. Йому легко вдається проводити цікаві майстер-класи з гончарства для відвідувачів музею – як для дорослих, так і для дітей. Він впевнено дає влучні відповіді на запитання, які виникають у туристів. Інколи жартує з маленькими мандрівниками, адже і в самого майстра є шестеро діток, яких він дуже любить.
Здається, сам Господь дає силу його рукам, а в роботі – терпіння й натхнення на нові гончарні творіння. Олександр ніколи не хизується нагородами чи заслугами, а за все досягнуте дякує Всевишньому.

Анна ШАБЛІЙ
Екскурсовод науково-організаційного відділу екскурсій та комунікацій Національного
музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Поділися:

Добавить комментарий