Молитви до Архангела Гавриїла і вшанування Хрестителя Руси-України

Молитви до Архангела Гавриїла і вшанування Хрестителя Руси-України

Собор Архангела Гавриїла православні віряни святкують 26 липня. А 28 липня вшановують пам’ять рівноапостольного Великого князя Володимира, в святому хрещенні Василія. На державному рівні з цієї нагоди відзначається День Хрещення Київської Руси-України.

Архангел Гавриїл вважається Божим вісником – посланцем, главою чину херувимів, що оточують Божий Престол. Його поява передує важливим подіям, які змінюють хід історії. Святий Гавриїл сповіщав старозавітному людству про майбутнє втілення Сина Божого. Надихав пророка Мойсея під час написання книги Буття. Явився священику Захарії, щоб повідати про народження Предтечі Господнього – Іоанна Хрестителя.
Саме Архангелу Гавриїлу Господь довірив місію принести Благу Вість про непорочне зачаття майбутній Матері Спасителя, про порятунок роду людського. Господь посилав його до Йосифа Обручника: він явився йому вві сні, щоб відкрити таємницю втілення Сина Божого від Пресвятої Діви Марії, попередив про задуми Ірода та повелів тікати до Єгипту з Немовлям і Богородицею.
На думку деяких отців Церкви, Архангел Гавриїл був посланий для зміцнення Спасителя під час Його молитви перед стражданнями в Гефсиманському саду. Із вуст Гавриїла жінки-мироносиці почули звістку про Воскресіння Ісуса. Саме він сповістив Богоматір про день Її Успіння.
Протягом церковного року Архангела Гавриїла вшановують кілька разів. Перший Собор святкується відразу після Благовіщення. Другий – 26 липня: імовірно, свято встановлене на честь побудови присвяченого Архангелу собору в Константинополі. Молитовно згадують Гавриїла-“служителя чудес” також 21 листопада під час відзначення Собору Архістратига Михаїла та інших сил безтілесних.
* * *
Майбутній Хреститель Київської Русі Великий князь Володимир народився близько 960 року. Його батько, князь Святослав Ігорович, усе своє життя провів у військових походах. Вирушаючи на війну востаннє, він розділив свої володіння між трьома синами: у Києві залишився правити Ярополк, у центрі древлянської землі Іскоростені – Олег, а далекий північний Новгород дістався чотирнадцятирічному Володимиру. Надалі між братами розгорнулася запекла боротьба на смерть.
Жорстоким переможцем тієї війни й одноосібним володарем Київської Держави став князь Володимир. За “Повістю минулих літ” це відбулося в 980 році. Його духовне прозріння було ще в майбутньому. Володимир зводив величезну кількість язичницьких ідолів, утримував багато наложниць, серце його не знало ні смирення, ні каяття.
Звернення володаря Київського Престолу до християнства стало водночас і потребою правителя впровадити у своїй країні вищу культуру того часу, яка б допомогла згуртувати різні племена біля Києва й об’єднала їх в одну православну державу, і непоясненним внутрішнім рухом до євангельських істин, що їх ще в дитинстві посіяла в його душі бабуся, Велика княгиня Ольга.
Князь охрестився в 988 році в завойованому ним грецькому місті-фортеці Корсуні (древній Херсонес) і взяв за дружину візантійську царівну Анну. Повернувшись до Києва, наказав нищити ідолів. Хрестилися за його наказом і кияни. Надіслані з Візантії священики звершували таїнство в річці Почайна, яка впадала в Дніпро. Від болгар Володимир отримав необхідну кількість богослужбових книг, які переклали святі брати Кирило і Мефодій.
Ставши християнином, Володимир Великий повністю змінив своє життя. Скасував смертну кару, дбав про розвиток освіти, десяту частину всіх доходів спрямовував на розбудову храмів і становлення духівництва. Київська Держава набула за його правління справжнього розквіту.
До Господа Великий князь відійшов 28 липня 1015 року. До лику святих Володимира Великого зараховано саме як Хрестителя Київської Русі.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий