Молитви до великомучениці Варвари  і преподобного Сави Освяченого

Молитви до великомучениці Варвари і преподобного Сави Освяченого

Святу Варвару Іліопольську вважають захисницею від раптової смерті (без покаяння та причастя). Вона – патронеса людей усіх небезпечних професій (військових, гірників та інших), а також покровителька жіноцтва. Православний світ вшановує пам’ять великомучениці Варвари 17 грудня. Для українців це особливий день, адже мощі святої уже багато століть перебувають у Києві.
18 грудня віряни молитовно згадують видатного християнського подвижника Саву Освяченого.

Свята великомучениця Варвара народилася й виросла в місті Іліополі (нині – місто Баальбек у Лівані) в знатній язичницькій родині. Живучи в замку, з якого батько майже не дозволяв їй виходити, Варвара почала замислюватися, хто ж істинний Творець світу. І самотужки дійшла висновку, що це Єдиний Бог. Таємно дівчина прийняла хрещення і пообіцяла все своє життя присвятити Господу.
Коли батько дізнався про навернення Варвари до християнства, то відвів її до міського правителя і сказав, що відмовляється від дочки. Градоначальник просив Варвару не відступати від древніх батьківських законів. Але свята мужньо викривала оману ідолопоклонників і сповідувала Ісуса Христа Богом. Її жорстоко катували, та Господь укріпляв мученицю, зцілював її рани. Побачивши це диво, таємна християнка Юліанія також почала відкрито говорити про свою віру в Христа.
Обох мучениць обезголовили. Святу Варвару стратив її батько – Діоскор. Сталося це 17 грудня 306 року. Невдовзі жорстокого батька спопелила блискавка.
Мощі святої великомучениці Варвари в VI столітті були перенесені до Константинополя, а в XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комнина, княжна Варвара, беручи шлюб із Великим князем Київським Святополком-Михайлом Ізяславичем, привезла їх із собою до Києва. Спочатку вони перебували у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Нині мощі подвижниці спочивають у Свято-Володимирському кафедральному соборі.
***
Молитви до великомучениці Варвари  і преподобного Сави ОсвяченогоПреподобний Сава Освячений – уродженець Каппадокії (нині – місцевість на території сучасної Туреччини). У віці неповних восьми років обдарований хлопчик, який уже добре вивчив Святе Письмо, вступив до монастиря святої Флавіани, що був поблизу. У 17 років прийняв чернечий постриг і настільки досягнув успіху в пості й молитвах, що був удостоєний дару чудотворення.
Через 10 років Сава вирушив до Єрусалима, а звідти – в пустелю, до монастиря Євфимія Великого. За порадою преподобного Євфимія став послушником обителі авви Феоктиста. Коли старець Феоктист упокоївся, Сава отримав благословення затворитися в печері. Протягом 5 років він залишав місце свого усамітнення тільки по суботах, задля участі в богослужіннях. Через деякий час преподобний Євфимій почав брати його із собою до пустелі Рув, де продовжував духовно наставляти.
У 475 році Сава оселився в печері біля монастиря Герасима Йорданського. До нього звідусіль стікалися учні, разом з якими він збудував печерну церкву, що пізніше стала основою лаври Сави Освяченого. Загалом за час служіння в пустелі подвижник заснував сім лавр. У 532 році святий мирно відійшов до Господа.
Преподобного Саву шанують також як творця першого чернечого статуту, який отримав назву «Єрусалимський типікон» і правилами якого в православних церквах керуються до сьогодні.
***
За народними традиціями, «Варки» та «Савки» починають тріаду улюблених в Україні зимових «Миколиних» свят (Миколи – 19 грудня). У день святої Варвари жінкам дозволялося лише вишивати. Беручись до рукоділля, вони хрестилися й промовляли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».
Молодь влаштовувала святкові вечорниці. Найголовнішою стравою на посиденьках були вареники з маком та сиром. Для потіхи деякі вареники начиняли борошном й уважно стежили, кому попаде «пірхун».
Дівчата на Варвари ставили у воду гілочки вишні: якщо вони зацвітали на Різдво – бути весіллю, якщо ні – сидіти й наступного року в дівках.
Савин день в Україні з давніх часів вважався чоловічим: представникам сильної половини людства з ранку до вечора належало тільки відпочивати. А жінки продовжували займатися рукоділлям. Бо ж, як казали, настав час «і савити, і варварити, і куделю кучматити».

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий