«Монстри» на городі: як паслін страшний допоміг городнику з Полтавщини виростити гігантського баклажана

Баклажан вагою майже 2,5 кілограма виростив на своєму городі 53-річний мешканець села Малий Кобелячок, що під Новими Санжарами на Полтавщині, Анатолій Пісковий. Якщо точніше, овоч затягнув 2 355 кілограмів.
– «Монстр»! – задоволено називає Анатолій найбільший на своїй приватній ділянці баклажан. – За величиною – як трилітрова банка. Але він досягнув лише технічної, а не біологічної стиглості. Тож міг би рости аж до заморозків у жовтні й набрав би ще ваги…
Плантація баклажанів у Анатолія досить велика – на ній росте їх понад 20 видів! Довгих, круглих, фіолетових, рожевих, білих… Чоловік вирощує їх не стільки для споживання чи продажу, скільки заради експериментів. Уже другий рік експериментує, до слова, з кореневими прищепами. Тобто до кореня розсади прищеплює корені кількох спеціально підготовлених споріднених рослин.
– Підсадка селекційного матеріалу нагадує хірургічну операцію, – пояснює городник. – Завдяки поєднанню кореневих систем культура краще розвивається і плодоносить. Цьогоріч я підсаджував до баклажанів три міжвидові гібриди томатів і паслін страшний (Solanum torvum по-науковому). Ці рослини мають найкращу сумісність з баклажанами. Щоправда, в Україні досить складно дістати насіння селекційних підщеп, тому доводиться добувати їх різними шляхами із-за кордону.
За словами Анатолія, експеримент показав, що найкраща з прищеп – паслін страшний. Ця рослина родом із субекваторіальних тропіків, тому має дуже довгу й розвинену кореневу систему, яка добереться до води, як би глибоко вона не залягала. І це дуже великий плюс для виведення нових сортів баклажанів в умовах спекотного й посушливого українського літа.
До речі, зауважує Анатолій Пісковий, сусідню експериментальну ділянку, на якій росли баклажани з томатними прищепами, він регулярно поливав, але не отримав того результату, на який очікував. «Монстри» виросли якраз без поливу! До того ж кількість плодів на одній рослині була більша за середню на інших.
Ще одна фішка селекціонера-самоучки з Малого Кобелячка – вирощування городини без застосування «хімії». Це дуже складно, оскільки у неї багато шкідників, а природні умови не завжди оптимальні. Органічні овочі, на жаль, дорогі й не мають достатнього попиту на українському ринку. Проте Анатолій переконаний, що коли в країні стабілізується обстановка, органіка набере популярності, як і в усьому світі.
– В Україні рекордні розміри плодів не реєструють, – зауважує Анатолій. – Знаю, що мої баклажани не дотягують до світового рекорду, який був зафіксований нещодавно у штаті Айова (США). Зареєстрована вага рекордного баклажана – 3 кілограми 778 грамів. Отож, мій овоч легший на кілограм і майже 400 грамів, а в обхваті менший на десять з лишком сантиметрів – 59 сантиметрів. Але це означає лише те, що мені є до чого прагнути.
Любов до овочів-гігантів у Анатолія Піскового з дитинства. Ще будучи 10-річним хлопчиком, він за допомогою батька виростив помідор вагою понад 1 кілограм. А тепер, набувши досвіду, мріє виростити 300-кілограмового гарбуза і 80–90-кілограмового кавуна. Тому до наступної весни постарається роздобути зернята, які мають генетичний потенціал.
– А насіння у біологічно стиглого баклажана таке ж тверде, як і гарбузове. Лузати можна, – ділиться своїми спостереженнями чоловік. – Шкірка груба, колір стає коричневим, м’якоть втрачає ніжність. Зате він може лежати аж до Різдва. Я на святки робив з таких баклажанів ікру. Звісно, вимивши зерна й обрізавши шкірку…
А цьогорічний біологічно не стиглий «монстр» піде під ніж раніше, бо вже почав в’янути. Перед цим виконає лише ще одну функцію – побуде реквізитом у руках сина городника, якого він чекає в гості. Хлопець хоче зробити з ним фото на пам’ять…

Марина КРАВЧЕНКО
Журналіст