Мрія льотчика Льва Козлова

Екіпаж літака Ан-124 "Руслан". Перший ліворуч – Л. В. Козлов.

Мрія льотчика Льва Козлова

30 років тому український літак Ан-124 «Руслан» облетів земну кулю через Південний і Північний полюси

Серед багатьох яскравих особистостей, з якими знайомить відвідувачів Полтавський музей авіації і космонавтики, почесне місце посідає Лев Васильович Козлов. Музей дбайливо зберігає численні статті, документи, спогади, інтерв’ю як його, так й інших учасників унікального перельоту через Південний і Північний полюси, що дають можливість майже погодинно відтворити події далекого 1990 року.

Та спочатку декілька слів про нашого героя. Лев Козлов – заслужений військовий льотчик СРСР, генерал-лейтенант авіації, 52-разовий рекордсмен світу і 55-разовий рекордсмен СРСР з літакового спорту, кавалер ордена Леніна і багатьох державних нагород, людина цікавої долі, якого полтавці вважають своїм. У 80-ті роки минулого сторіччя він служив у Полтаві на посаді заступника командира, а потім – командира 13-ї бомбардувальної авіадивізії. Тут він одержав звання генерал-майора, був удостоєний звання «Заслужений військовий льотчик СРСР», нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради СРСР, неодноразово обирався депутатом Полтавської міської ради. У квітні 1987 року Лев Козлов особисто пілотував перший Ту-160, що надійшов у 184-й гвардійський Полтавсько-Берлінський авіаполк (м. Прилуки). У листах, що зберігаються у музеї, він тепло згадує роки, прожиті у Полтаві, як найкращі й незабутні: «Полтавська земля, полтавці, друзі залишаться у добрій пам’яті на все життя…»

Починаючи з часів Чкалова, сотні льотчиків мріяли про політ навколо земної кулі

Кар’єра військового льотчика для Льва Козлова розпочалася у 1951 році, коли він вступив до Саратовської спецшколи ВПС. Потім були військова авіаційна школа льотчиків у Павлодарі, військове авіаційне училище льотчиків в Орську і перший в його житті реактивний літак Іл-28. У Ніжинському центрі з перенавчання льотного складу він опанував Ту-16 і продовжив службу в Приморському краї помічником, а потім – командиром корабля літака Ту-16.
З року в рік зростала кваліфікація льотчика, вміння відчувати літак, ставати з ним одним цілим, відбувався стрімкий зліт військової кар’єри. Командир корабля, командир ескадрильї, командир полку, командир дивізії, перший заступник командувача Повітряної армії Верховного головнокомандування стратегічного призначення, начальник Державного науково-випробувального інституту ім. В. Чкалова. Саме йому було довірено випробування найважчого у світі літака «Мрія», що може взяти на борт 250 тонн вантажу. Літак був створений у єдиному екземплярі для транспортування космічного корабля багаторазового використання «Буран».
У когось на опанування техніки йшли роки, у нього – лічені місяці. У дальній авіації він став одним з найдосвідченіших льотчиків. Здобув найвищу військову кваліфікацію льотчика-снайпера. Льву Васильовичу довелося брати участь і у бойових діях у Афганістані. За роки служби в авіації він налітав близько 6000 годин на 49 типах літаків.
Козлов у багатьох справах був першим, у тому числі й у виконанні польотів з однією або двома дозаправками. Другим він був і залишається лише за кількістю спортивних рекордів, поступившись Марині Попович, яка встановила 101 світовий рекорд. Але головною своєю перемогою Лев Васильович вважав навколосвітній політ на «Руслані», до якого готувався цілих п’ять років.
Починаючи з часів Чкалова, сотні льотчиків мріяли про політ навколо земної кулі. Ще до Другої світової війни в СРСР намагалися створити літак, здатний витримати подібний переліт, але цього так і не відбулося. Мрія облетіти на літаку навколо світу захопила і льотчика Козлова, який опановував дальні перельоти. Він був одним з перших льотчиків дальньої авіації, який на надзвуковому Ту-22 провів дозаправку літака у повітрі. Першим з військових льотчиків виконав політ на повний радіус з однією, а потім з двома дозаправками (повний радіус – максимальна дальність польоту, обмежена лише кількістю пального, з посадкою у місці зльоту).
Наступним кроком до досягнення мрії став політ, виконаний 1987 року на літаку Ту-95 МС з двома дозаправками у повітрі за 33 години. Маршрут – від Балтійського моря до Тихого океану й у зворотньому напрямку, потім від Нової Землі до південного кордону СРСР. Після цього всерйоз заговорили про виконання навколосвітнього польоту. Для його здійснення за наявності змінного екіпажу було достатньо провести 3 дозаправки пальним у повітрі.

Спонсорували історичний переліт австралійці

Наприкінці 1987 року Лев Козлов був призначений начальником – старшим льотчиком-випробувачем Державного науково-випробувального інституту ВПС ім. В. Чкалова. У цей час до інституту прибув для проходження випробувань один з найбільших літаків у світі – Ан-124 «Руслан». Злітна маса літака сягала 392 тонн, що дозволяло брати на борт до 120 тонн вантажу, і Козлов вирішує проводити рекордні польоти саме на цьому літаку. Але Ан-124 у повітрі не дозаправлявся. Необхідно було провести кілька посадок для заправки, на що потрібні чималі кошти, яких Міністерство оборони не мало. Вихід був один – шукати спонсора. Спонсором перельоту стала австралійська фірма «Джамірзе фемелі ентерпрайсез». Вона взяла на себе оплату ресурсу літака, а також усі витрати, пов’язані із заправками пальним, зупинками в аеропортах Австралії, Бразилії, Марокко, прольотом над територіями іноземних держав, виплатою коштів на відрядження всім членам екіпажу, проживанням, харчуванням тощо. Пан Джамірзе вклав у організацію експедиції понад півтора мільйона доларів, а окупила їх фірма за рахунок надшвидкого перевезення багатотонних комерційних вантажів і реклами.
За умовою спонсора старт і фініш польоту були призначені в Мельбурні. Маршрут був унікальний – через чотири характерні точки Землі: окрім Південного і Північного полюсів, точки 0 і 180 градусів на екваторі. При цьому планувався проліт над всіма континентами Землі.
В організації і забезпеченні навколоземного перельоту брали участь тисячі людей: усі службі ВПС, штаб військово-транспортної авіації, Міністерство іноземних справ СРСР, зв’язківці, які забезпечили надійний зв’язок по всій трасі. Враховуючи, що більша частина маршруту проходила над акваторіями всіх світових океанів, особлива увага приділялась організації пошуку і рятування екіпажів, на випадок надзвичайних ситуацій. Протягом маршруту було задіяно понад 70 літаків і гвинтокрилів, десятки морських суден. На аеродромі у Мельбурні у черговому режимі знаходився Ан-124 військово-транспортної авіації, на борту якого про всяк випадок був і запасний двигун. Але переліт показав високу надійність «Руслана» і його двигунів.
Найбільше навантаження випало на долю членів екіпажів, які представляли НВІ ВПС ім. В. Чкалова. За розрахунками політ мав тривати 72 години, тому летіли двома екіпажами, що змінювалися кожні 8 годин. Генерал-лейтенант авіації Козлов здійснював загальне керівництво та очолював перший змінний екіпаж. Другим змінним екіпажем командував льотчик-випробувач першого класу полковник Ю. Ресницький. У складі експедиції була спортивна комісарка А. Стрельникова, яка фіксувала усі етапи польоту, проходження контрольних точок земної кулі. До речі, помічником перекладача на борту був Саша Джамірзе – 13-річний син бізнесмена. Пан Джамірзе привіз на аеродром православного священика, передав на борт ікони і Біблію. Літак, що заздалегідь прибув у Мельбурн, було освячено.

Переліт “Руслана”занесений до Книги рекордів Гіннеса

Ан-124 злетів 1 грудня 1990 року о 21-й годині за місцевим часом. Маршрут було прокладено через Південний полюс до Ріо-де-Жанейро. Це найдовший і, напевно, найважчий відрізок шляху. На світанку «Руслан» підійшов до Південного полярного кола. Полярники постійно виходили на зв’язок з екіпажем, бажали успіху. Про політ їх повідомили заздалегідь, і для них це було справжньою подією – не так часто літаки пролітають над Антарктидою. Південний полюс пройшли на висоті 9 тисяч 650 метрів зі швидкістю 810 кілометрів на годину Від часу зльоту минуло 7 годин 47 хвилин.
Першу посадку літак здійснив у Ріо-де-Жанейро (Бразилія) о 6 годині 45 хвилин наступного дня. Поки літак заправляли, екіпаж вирішив низку організаційних питань і зустрівся з журналістами. Далі – курс на Африку через екватор. Наступну посадку провели в Касабланці (Марокко), де екіпаж теж дав прес-конференцію. Знову зліт. Курс – на Північний полюс. Обігнувши Європу, благополучно пройшли над Північним полюсом, до якого летіли 8 годин 8 хвилин.
Надалі планувалася посадка у Петропавловську-Камчатському, але через негоду довелося «накинути гак» 3700 кілометрів і приземлитися на запасний аеродром «Воздвиженка» поблизу Уссурійська. Останній відрізок шляху до Мельбурна завдяки гарній погоді і попутному вітру «Руслан» пройшов благополучно, запізнившись відносно графіка лише на 19 хвилин. 4 грудня о 13 годині 30 хвилин Ан-124 досяг кінцевого пункту маршруту. Політ тривав 72 години 16 хвилин 15 секунд, а у повітрі авіатори знаходилися 63 години 46 хвилин, подолавши 50 005 кілометрів. 93 відсотки траєкторії польоту проходили над акваторіями всіх океанів. Було встановлено 7 світових рекордів швидкості польоту для літаків даного класу. Одночасно зафіксовано 10 всесоюзних авіаційних рекордів СРСР. Переліт занесений до Книги рекордів Гіннеса. Репортажі про цю подію вели всі провідні теле- і радіокомпанії світу.

За мапу з маршрутом польоту Козлову в Мельбурні пропонували готівкою 10 тисяч доларів

Навколосвітній переліт виконувався в комплексі з проведенням випробувань літака. У зв’язку з оплатою спонсором усіх витрат, пов’язаних з польотом, витрати на випробування літака були скорочені на 1 700 тисяч карбованців (за цінами 1990 року). В результаті Міністерство оборони заощадило 850 тисяч доларів США. За перевезення попутного вантажу спонсора було одержано 285 тисяч доларів США. Додатково В. Джамірзе подарував інституту 5 тонн кави з його особистих плантацій. За кошти, одержані від спонсора, було придбано 100 квартир для родин льотчиків-випробувачів.
Перебуваючи в Австралії, Лев Васильович познайомився з представниками української та російської діаспор, які зібрали для дітей, що постраждали від Чорнобильської аварії, 80 тонн гуманітарного вантажу, в тому числі 5 тонн медичного обладнання вартістю 2310 тисяч доларів. Все це було доставлено в СРСР на зворотньому шляху і направлено за призначенням.
Всьому світу було продемонстровано досягнення вітчизняного літакобудування, що спричинило підвищення попиту на перевезення вантажів літаками Ан-124, а також на самі українські літаки. Наш повітряний гігант показав високий рівень надійності, здатність без спеціального технічного обслуговування літати навколо земної кулі, над акваторіями океанів і безорієнтирною місцевістю Арктики й Антарктики, в умовах гроз, тайфунів і заметілі.
За мапу з маршрутом польоту, яка знаходилася на борту літака, Козлову в Мельбурні пропонували готівкою 10 тисяч доларів, але він її не продав, а подарував Полтавському музею авіації і космонавтики. Там її і зараз можна побачити в експозиції 6-го залу музею. Поруч експонуються гермошолом льотчика, документи і речі, що розповідають про перебіг рекордного перельоту, книга «Позови меня, Отчизна» з двома кольоровими штемпелями, що зафіксували дату і час прольоту над Південним і Північним полюсами, та автографом Льва Козлова.

Ольга РЯМОВА
Старший науковий співробітник
науково-дослідного сектору фондів Полтавського музею авіації
і космонавтики

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий