Мрію, щоб кактусові оранжереї стали туристичними магнітами Полтавщини

Мрію, щоб кактусові оранжереї стали туристичними магнітами Полтавщини

Перламутрові, білі, рожеві, жовті та насичено червоні. Таким різнобарв’ям вражають не лише звичні для нас квіти, а й кактуси. Деякі вкриті жорсткими колючками, деякі обходяться без них, бо їхні м’які ворсинки більше схожі на пух. Одну з найбільших у державі колекцій цих рослин – 12500 кактусів 120 видів – зібрав наш земляк з Карлівки Олександр Кірюшко. Вони розміщені на площі 200 квадратних метрів у шести теплицях. Серед них – чимало рідкісних видів, які поки що не надто поширені на території держави.
Створенню колекції господар присвятив 20 років. Він за освітою – вчений агроном. Любить експериментувати з рослинами, змінюючи традиційні технології їх вирощування. Кактуси також доглядає за власною методикою. Висаджування насіння не практикує, розмножує своїх улюбленців тільки вегетативно. На його думку, висівання насіння хоч і дає великий коефіцієнт розмноження, але займає багато дорогоцінного часу. Використання «діток» і живців від міцних здорових рослин є набагато простішим. Примітно, що щорічно, при бажанні, можна зрізати з такої колекції, як у пана Олександра, 5–6 тисяч відростків. Щоб їх вкорінити, необхідно прив’ялити. На другий рік після посадки будуть уже не «дітки», а повноцінні рослини.
Окрім цього, більшість квітникарів переконані, що кактуси, як жителі тропічних регіонів планети, і грунт полюбляють відповідний – легкий і піщаний. Але досвід господаря переконує у зворотному. Його грунтосуміші більш ніж наполовину складаються з важкого карлівського чорнозему. Мабуть, тому жителі його кактусового королівства досягають вражаючих розмірів за якихось чотири роки. Це при тому, що деякі квітникарі-любителі витрачають на це до 20 років. А ще Олександр Кірюшко навчився формувати рослини заданої форми методом правильної вчасної обрізки. А всі зняті в ході цього частини рослин успішно вкорінюються.
Колекціонування кактусів – справа популярна у всьому світі. Можливо, тому, що щороку вдається адаптувати до «домашніх» умов все нові види цієї дивовижної рослини. Наразі ніяка колекція кактусів не може вважатися повною. А 10 травня навіть відзначається Всесвітній день кактуса.
З плином часу господар дещо змінив ставлення до свого хобі, перевівши його з кількісної площини у якісну. Залишив лише найкрасивіші види за власною оцінкою, відгуками покупців, рідних та друзів. Кактусами цікавляться, попри обмежену купівельну спроможність сучасних українців, попит на них є. Хоча для господаря вони швидше задоволення для душі, ніж незвичний бізнес. А завдяки тому, що вирощені вони на власній землі за відносно спрощеною технологією, пан Олександр готовий їх продавати за цінами, значно нижчими, ніж ті, які просять за аналогічні рослини, завезені з теплих країн.
В Україні практично немає місць для милування таким дивом природи, як кактус, розмірковує Олександр. А нині ж курс держави – на розвиток внутрішнього зеленого туризму. Можна створити такі туристичні магніти у регіонах, громадах, не витрачаючи на це шалених коштів. Мільйони гривень йдуть на облаштування тих локацій, які мало приваблюють туристів.
Він висловив готовність співпрацювати з тими громадами, які захочуть створити кактусові оранжереї у місцях, де пролягають туристичні маршрути з великою відвідуваністю.
– Чому б не розводити кактуси, адже люди їдуть здалеку, щоб подивитися на квітування сакури, нарцисів, тюльпанів чи лаванди. Надам необхідну інформаційну та консультативну підтримку, навчу персонал, який буде їх обслуговувати. Бо вони справді заслуговують уваги. Раніше не демонстрував свою колекцію, бо вважаю, що перш ніж чимось хвалитися, потрібно довести справу до досконалості, відточити майстерність. І поки цього не досяг, тримав усі напрацювання у секреті. Навесні, коли настає період їх масового цвітіння, в одній теплиці розквітає 7 тисяч кактусів. Цю неймовірну красу потрібно бачити! Квітучі кактусові килими, за якими часто не видно самих рослин. Адже навіть на відносно невеликому екземплярі може бути до 30 квіток. А деякі види квітують до 3–4 місяців, розпочинаючи з лютого, – розповідає Олександр Кірюшко.
Єдине, про що журиться господар, – необхідність рано чи пізно продавати свою колекцію, бо утримувати її обходиться недешево. Лише самого грунту для зміни у теплицях потрібно щороку три тонни, не говорячи вже про добрива, догляд. Чимало кактусів уже почувають себе затісно у горщиках, прийшов час їх розсаджувати. Якщо провести цю процедуру вже зараз, то нові насадження зайняли б площу, не меншу за 500 квадратних метрів лише у перший рік. А де ж землі стільки взяти? Пропозиції купівлі надходять з усіх куточків України, адже це одна з найбільших колекцій у державі. Але розформовувати її господарю дуже б не хотілося.
Помилуватися колекцією Олександра Кірюшка можна у мережі. Минулого року він створив власний ютуб-канал, де детально розповідає про своє захоплення.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий