Мучениця  Татіана Римська

Мучениця Татіана Римська

За церковним календарем, пам’ять святої мучениці Татіани та християн, що разом із нею були закатовані в ІІІ столітті у Римі за віру в Христа Спасителя, вшановується 25 січня.

Майбутня подвижниця жила в часи, коли в Римі один за одним виростали нові язичницькі храми, коли язичницьких богів умилостивлювали жертвоприношеннями, а таємних християн викривали і страчували. Татіана виросла в знатній і багатій сім’ї, яка довгі роки зуміла приховувати свою причетність до віри в Христа Спасителя. Батьки брали доньку з собою на таємні богослужіння, що відбувалися вночі в катакомбах.
За благочестиве життя, відданість Богові й невтомне служіння ближнім юна Татіана була висвячена в диякониси. У її обов’язки входило навчати вірі жінок і дівчат, які готувалися до святого Хрещення, прислуговувати при звершенні цього Таїнства, піклуватися про бідних, хворих і сиріт.
Коли на імператорський трон у Римі ступив імператор Олександр Север, гоніння на християн послабилися. Хоча сам правитель залишався язичником, до сповідників Христової віри ставився лояльно. Релігійна громада, до якої належала Татіяна, почала звершувати численні справи милосердя відкрито. Про красуню-дияконису, яка присвятила своє життя Богові, дізналися тисячі римлян.
Однак невдовзі римський єпарх (градоначальник) Ульпіан домігся підписання закону, за яким християни повинні були поклонятися і язичницьким богам, інакше на них чекала кара. Християнській громаді довелось повернутися до таємного життя, а Татіану схопили й силою привели до храму Аполлона.
Її змушували поклонитися язичницькому богові, а вона молилася до Христа Спасителя. Аж раптом земля здригнулася, статуя Аполлона впала і розбилася на дрібні шматки. Нескорену дияконису піддавали страшним тортурам, а вона просила Господа простити її мучителів, відкрити їм очі й навчити істині. Врешті катів осяяло небесне світло, і вони побачили чотирьох ангелів, що оточували святу. Після цього мучителі й самі почали голосно славити Христа Спасителя, за що всі восьмеро були страчені через усічення мечем.
Судилище над Татіаною продовжувалося. Судити мученицю взявся сам Ульпіан. Її катували, але рани загоювались на тілі святої безслідно, її кидали на розтерзання голодному левові, але грізна тварина покірно лизала Татіані ноги.
За наказом Ульпіана, святій відтяли голову. Разом із нею був страчений і її батько, який не побажав більше залишатися таємним християнином і відкрито сповідав віру в Єдиного Бога. Сталося все це в 225 році (за іншими даними – в 226 чи 230 році).
***
У Російській імперії день пам’яті мучениці Татіани – Тетянин день – був тісно пов’язаний зі святкуваннями з нагоди заснування Московського державного університету, а згодом став святом усіх студентів. Як в імперські, так і в радянські часи ці традиції поширювалися і на українські території. Нині священики нагадують, що день пам’яті ранньохристиянської мучениці у жодному разі не може бути приводом для веселих гулянь. Християн має об’єднувати молитва до святої Татіани про допомогу знайти свій шлях до чеснот, про зцілення наших ран і зміцнення віри у Бога.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Добавить комментарий