На лінії розмежування, на межі поєднання…

Наприкінці жовтня полтавські волонтери відвідали Золоте-4, де українці живуть поруч із лінією розмежування. Селище війна поділила навпіл: розбила сім’ї, зруйнувала помешкання та забрала найцінніше – надію на те, що мир сюди колись повернеться.

У Золотому-4 живуть люди з різними поглядами. Чимало тих, хто любить свою Батьківщину – Україну, знає ціну життя та миру.
Приїзд волонтерів став у нагоді, адже людям неабияк потрібні підтримка й допомога. Полтавці привезли теплі речі, продукти, дитячі іграшки, а найголовніше – українську пісню.
«Долаючи бездоріжжя, ми привезли пісні з Полтавського краю. З нами приїхали артисти, пісні яких лунали не тільки на все Золоте-4, а й на окуповане нині Золоте-5», – зазначила волонтерка Наталія Костіна.
Крім смаколиків, зібрали ще й чимало книг та іграшок для малечі. Волонтери знають, що для порятунку майбутнього потрібно працювати з місцевими жителями та не забувати про діток, які живуть на лінії розмежування.
Нещодавно жителі Золотого-4 звертались до Президента України із закликом не відводити підрозділи Збройних сил України з позицій, які вони нині займають.
До минулого року селище частково контролювали бойовики, допоки українські військові не відбили його. Влітку 2018-го над Золотим вперше за чотири роки підняли український стяг.
Деякі місцеві жителі бояться відкрито говорити про свою життєву проукраїнську позицію. Є й ті, в кого син чи чоловік досі служать у так званому ополченні «ЛНР».
Місцева жителька волонтерка Марина Данилкіна радо зустрічає полтавців. У Золотому-4 вона мешкає понад 32 роки, майже 20 років прожила в нині окупованому Золотому-5, там минала її юність.
«Люди у біді. Ви самі це бачите. Уже чотири місяці не виплачують заробітну плату. Люди продукти в магазині беруть у борг. Навіть якщо їм віддадуть заборговані кошти, то їм може й не вистачити, щоб погасити борги. Становище поки що скрутне, але найголовніше, що тут Україна, а не «сіра зона». Адже людям нічого не розповідали, що таке «сіра зона» та які наслідки після ймовірного розведення військ ми матимемо, – каже Марина Данилкіна. – Наші воїни – бійці Збройних сил України та добровольці – на своїй землі, вони обороняють нас майже шість років. Уночі був обстріл, «гатили» близько години. Коли відведуть ЗСУ, то не стане тихіше і не буде миру. Людям потрібно говорити правду».
Пані Марина з теплотою розповідає, наскільки важливі приїзди волонтерів та допомога місцевому населенню, військовослужбовцям: «Зараз багато родин у селищі не можуть нічого купити. А допомога волонтерів дуже потрібна, адже привезли багато теплих речей, продукти, хліб, дитячий одяг, канцтовари. Для людей, які кілька місяців не отримують заробітну платню, це велика допомога».
Волонтерка розповіла, що в селищі не проводять культурних заходів, адже Золоте-4 – в зоні обстрілу, тому приїзд полтавських артистів для місцевих жителів став великою несподіванкою й радісною новиною.
«Всі займаються своїми справами, не можу сказати, що ми втомилися, зневірилися. Ми не віддамо свою землю. Україна має повернути свої законні кордони, а тоді вже вирішувати питання миру. Окупант повинен звідси піти, а не наше військо. Українська земля не може бути «сірою зоною». Ми всі хочемо, щоб до нас приїхали фахівці й розповіли, як все має бути з розведенням військ, адже нам говорять недостовірну інформацію», – стверджує Марина Данилкіна.
На завершення концерту лунає Гімн України. Поклавши руку на серце, одна з місцевих жительок стоїть біля своїх онуків. У неї двоє синів, які захищають нашу країну від ворога в одному із підрозділів Збройних сил України. Жінка згодом розповіла, що вона та її родина спокійні, знаючи, що вони під захистом українських військових.
Особливі подарунки волонтери підготували і для військовослужбовців, які обороняють околиці селища. Привезли хлопцям на передову маскувальні сітки, продукти харчування, гігієнічні засоби і, звичайно, дитячі малюнки та привітання з Полтавщини – прапор Полтави з намальованими дитячими долоньками.
Згодом військові зателефонували до волонтерів і розповіли, як у них на позиціях було чути Гімн України та як їх зігріває думка, що про них не забувають.
Тисячі українських захисників тримають оборону нашої країни та запевняють, що перемога – за нами.

Анна ЧАПАЛА
Журналіст