«Дует зіркових музикантів зі Львова» – так сьогодні в Україні називають молодих талановитих виконавців – скрипаля Ореста Смовжа і піаністку Діану Чубак. Нещодавно вони подарували полтавцям свій концерт, який назвали «На межах романтизму». Мистецьке дійство пройшло у залі Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка. Звісно ж, її не порівняти із Органним залом у Львові чи художньою галереєю Ornament Art Space у Києві, де за кілька днів перед цим виступали музиканти, але й не повторити унікальну атмосферу дійства в музеї. Тут музика вічності звучала перед портретом великого гуманіста, видатного письменника Володимира Короленка, 165-річчя від дня народження якого ми відзначали минулого місяця. Тут піаністка знайшла спільну мову із фортепіано, яке належало свого часу родині Пушкіних-Гоголів, граціозно оживила його подих, його мову. Концерт полтавці слухали не лише в залі, а й на веранді музею, і в його сусідніх кімнатах, і навіть у короленківському саду…
Класичний дует скрипки й фортепіано звучав і справді по-особливому для усіх слухачів, як і обіцяли анонси: «Музика, написана на межі епох та стилів, музика на грані ліризму і пристрасті.., адже у програмі поруч із хрестоматійною сонатою № 4 Людвіга ван Бетховена, найліричнішою сонатою № 2 Йоганнеса Брамса прозвучать рідко виконувана соната Джордже Енеску та віртуозна «Циганка» Моріса Равеля… Концерт відбудеться у рамках «Релакс-вікенду» від Львівського органного залу».
Цей невеликий гастрольний тур Україною завершився у Полтаві, а концерт став ще однією подією, що записана в той потік заходів, які постійно відбуваються в музеї. Тож його директорка Ольга Теницька щиро дякувала гостям за незабутню зустріч.
Серед слухачів концертної програми було чимало музикантів, серед них – і полтавська композиторка, музикознавець Тамара Оскоменко-Парулава, яка поділилася своїми враженнями уже після першого відділення концерту:
– Соната Брамса… Слухала і згадувала. Музикант був закоханий у Клару Шуман, і в його музиці я чую ці почуття – дуже сильні, які він переживав стримано, це була внутрішня драма. Клара Шуман залишилася вірною своєму чоловікові, Роберту Шуману, і після його смерті. Хоч знала, що Брамс її кохає. А він через усе життя проніс це кохання. Я відчула ці почуття в сонаті, ці щемливі інтонації. Твір румунського композитора Джордже Енеску я відкрила для себе – мало його знаю. Блискучий композитор, така експресія, що вже більше властива імпресіонізму. З іншого боку – тут національний витік, адже Румунія славиться своїми скрипалями. З насолодою слухаю наших гостей, це віртуозні виконавці. Жаль тільки, що досі не працює наша філармонія, цей концерт мав би там зібрати слухачів.
Скрипаль Орест Смовж, до слова, уже вдруге побував у Полтаві з концертом. Він – випускник Національної музичної академії України імені П. Чайковського, навчався у Сінгапурі та США. Переможець міжнародного конкурсу скрипалів у Польщі, концертує в Європі, Азії, США, Австралії. Діана Чубак – лауреатка міжнародних конкурсів, закінчила Львівську музичну академію, виступала з Маріупольським муніципальним камерним оркестром «Ренесанс», Національним президентським оркестром України, Академічним камерним оркестром «Віртуози Львова», з камерним ансамблем Academia Dell’Arco (Польща). Нещодавно закінчила Міжнародну літню музичну академію в німецькому містечку Оксенгаузені (ISAM).
Цікаво, що Орест і Діана виступали разом уперше. А запросила їх до нашого міста піаністка Анастасія Стовбир, випускниця Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка. Вона ж і провела концерт, який організувала разом із провідним науковим співробітником Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка Людмилою Ольховською. Людмила Василівна нагадала, що в «Історії мого сучасника» є розповідь про те, як Володимир Галактіонович запросив гімназиста, який «пригостив» його грою на скрипці. А в 1917-му захистив Софію Миколаївну Данилевську від більшовиків, які розгромили її садибу. Це їй батько подарував фортепіано, яке звучало на концерті, – як посаг, коли вона виходила заміж. А передала інструмент до музею її правнучка, полтавська лікарка Олена Савченко. Ось так усе переплетено в історії, де слово, де музика – вічні.
Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”