На відкриття пам’ятника у День Різдва Христового прийшли секретар міськради Катерина Ямщикова, депутати міськради Вадим Ямщиков, Юрій Бражник, заступник голови Полтавської обласної ради Олександр Лемешко, колишній начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін. Також запросили меценатів, які оплатили виготовлення пам’ятника: підприємців Сергія Веренкіотова, Лева Жиденка та Тараса Панасенка. Богдан Єсіпов, на жаль, не зміг прийти, але йому заочно передали подяку. Для гостей заспівали колядки й пісні юні артисти, одягнені в народні костюми.
Скульптуру виготовили в Харкові, її авторами стали Катіб Сафар-огли Мамедов і Сергій Чечельницький. Проєкт облаштування скверу розробив інженер Сергій Мурза.
Висота пам’ятника – 3,5 метра. Філософ іде босоніж по землі, роль якої відіграє проста бруківка. У правій руці філософ тримає посох, на якому сидить соловей. Це відсилання до байки «Соловей, Жайворонок і Дрізд». Дрізд і жайворонок радили солов’ю перелетіти у панський маєток, бо там гарно годують. Соловей відмовив, бо хотів співати, не за бажанням пана, а коли йому самому хочеться. Ця байка вчить, що справжнє щастя – у свободі, а не в матеріальних благах. Сковорода через образ Солов’я висловив своє життєве кредо: прагнути внутрішньої гармонії та незалежності.
«Полтава – прекрасне місто, у якому дуже багато хороших пам’ятників. І наша задача була зробити рангом не нижче, ніж ті, що вже тут є. Сама ідея – ніби Григорій Сковорода йде по дорозі. Чи є пам’ятники, де він був би в русі? Немає. Усі статичні – постамент, і стоїть фігура. І ми вирішили, позаяк він мандрівний філософ, зробити його в русі. Він іде в місто, іде до людей, – сказав Сергій Чечельницький. – Для цього пам’ятника було вибране одне з центральних місць Полтави. Це велика честь».
Довідково за матеріалом з офіційного сайта УІНП.
Григорій Сковорода народився на Полтавщині, у місті Чорнухи Лубенського полку Гетьманщини (нині селище Чорнухи Лубенського району Полтавської області). У Чорнухах Сковорода здобув початкову освіту в місцевого дяка. Закінчив курс філософії в Києво-Могилянській академії. Філософ знав щонайменше сім мов: латину, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, італійську та угорську. А також умів грати на шести музичних інструментах: скрипці, флейті, бандурі, органі, гуслях і цитрі. Зневажав славу та кар’єризм, відмовлявся від високих посад та шанувань. Зокрема, відмовився від кар’єри в придворній капелі російської імператриці Єлизавети. Більшу частину життя провів у мандрах.
За матеріалами Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті та інтернет-видання «Полтавщина».