“На рубежах мужності”

“На рубежах мужності”

Кияни Євген Шваб та Олександр Маматов – учасники Революції Гідності, офіцери запасу Збройних сил України, волонтери, які за чотири роки війни на Донбасі провели в поїздках до наших бійців чи не більше часу, ніж вдома. При цьому обидвоє майже ніколи не розлучаються зі своїми фотоапаратами. Третього квітня товариші відкрили в Полтаві виставку своїх світлин “На рубежах мужності”.

Прикметно, що полтавці й раніше мали можливість зазирнути по той бік фотооб’єктивів Євгена Шваба та Олександра Маматова: їхні роботи експонувалися, зокрема, в Полтавському літературно-меморіальному музеї І.Котляревського.
Нинішня фотовиставка розгорнулася у фойє зеленої зали обласної ради. Автори представили понад 50 робіт, які об’єднані присвятою нашим бійцям АТО/ОСС та українським військовополоненим морякам. Це лише невелика частина з напрацьованого матеріалу (який і нині продовжує активно поповнюватися), оскільки паралельно фотовиставки товаришів-волонтерів тривають і в інших містах України.
– Якщо подивитися на карту, то ми побували майже в кожному населеному пункті звільненого нашими військами Донбасу, у військових підрозділах. Будемо відверто казати, що не все із задуманого вдалося, адже специфіка військової служби така, що для фотофіксації є дуже багато обмежень, не всюди нас допускали. Але й попри це маємо, що показати глядачеві, аби він більше зрозумів, якою тяжкою є ратна праця наших захисників і що без неї там не буде в нас миру тут, – розповів учасник бойових дій в Афганістані, член Національної спілки фотохудожників України Євген Шваб.
“Це – Водяне, під Донецьком, це – Мар’їнка, а ось 92-га бригада під Станицею Луганською…” – провів журналістів маршрутом своїх волонтерських поїздок голова Всеукраїнської організації інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій, фотограф-аматор Олександр Маматов. Серед світлин, на які закликав звернути особливу увагу, – фотомить із життя мужньої українки Олени Гуменюк, вдови загиблого під Дебальцевим командира 11-го батальйону Олександра Гуменюка, котра разом із синами-трійнятами (хлопцям нині по 15 років) й надалі піклується про українських захисників. Поряд – зворушливий сюжет, на якому молода жінка у військовій формі бавиться із козенятком, що вистрибує на розніженій сонцем траві. Складно й повірити, але за такою безтурботною зустріччю ранку в неї – тяжкий нічний бій. На наступному фото – збільшене зображення броні бойової машини, на якій веселун-танкіст примостив м’яку кумедну іграшку, ніби знак про те, що й під кулями, й в окопах життя не втрачає своїх “людських барв”…
Неможливо не посміхнутися біля світлини, де боєць не може відірвати щасливого погляду від дитячого малюнка – такі передачки-позитивчики від дітвори наші воїни часто й, що надихає, небезпідставно називали своїми оберегами: обвішували ними бліндажі, брали з собою на бойові завдання. Сумно й боляче вдивлятися у фотомиті, де понад щедрими українськими полями мчать, здіймаючи сіру куряву, танки; де посеред квітучих двориків зяють зранені російськими “Буками” будинки донбаських селян…
– Одна з наших попередніх виставок була присвячена захисникам Донецького аеропорту. Коли командир 90-го окремого аеромобільного батальйону Віталій Баранов, який прорвався в аеропорт перед його повною руйнацією і встиг вивезти поранених, побачив у мене фото своїх бійців, то, звичайно, всі їх забрав. І я не міг не віддати. Для них це – пам’ять. А для всіх нас – історія, – наголосив Олександр Маматов.
Виставка діятиме до 1 травня. Першими її відвідали студенти медики, майбутні лікарі-реабілітологи, яким надалі, без сумніву, випаде боротися за відновлення здоров’я ветеранів російсько-української війни на Донбасі.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий