На Зажур-горі  плакали дзвони

На Зажур-горі плакали дзвони

Минулого тижня Україна і світ вшановували пам’ять жертв голодоморів, влаштованих більшовицькою владою на нашій землі. Скорботні заходи відбулися і на Зажур-горі, поблизу Мгарського Свято-Преображенського чоловічого монастиря, що неподалік Лубен. Там про земляків, які померли страшною голодною смертю, сучасникам нагадує величний, увінчаний хрестом дзвін. Це перший в Україні пам’ятник жертвам голодоморів. На дзвоні надпис, який торкається струн душі кожного співвітчизника: “Голодомор-1933: коли відходить одна людина – з нею вмирає світ. Коли ж мільйони йдуть у прірву – тоді вмирає вже ціла галактика”. Кількість прикріплених малих дзвонів символізує кількість областей України, яких не оминув чорний голодний вихор.
Віддати данину пам’яті жертвам голодомору прибули перший заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації Андрій Пісоцький, народний депутат України Руслан Богдан, духовенство, представники органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, представники громадськості, небайдужі громадяни. Заупокійну молитву за душами всіх померлих українців відслужив архієпископ Полтавський та Кременчуцький Федір. Звертаючись до учасників скорботного мітингу, він наголосив:
– Чому ми маємо знову згадувати про цю страшну подію? Ми чули неодноразово, що, може, вистачить нам вже плакати, що ми згадуємо тільки трагічні сторінки нашої історії. Але справа в тому, що наша історія сповнена багатьма і багатьма трагічними сторінками. І те, що ми зараз робимо, – не плач відчаю, а ствердження того, що ми як нація, як народ сьогодні усвідомлюємо свою національну ідентичність. Сьогодні ми продовжуємо відроджуватися, і передусім це відродження має відбутися в наших головах і наших серцях. Тоді ми утвердимося як окремий народ, отримаємо право на своє самобутнє існування, на життя і розвиток. Тоді ми будемо рухатися вперед. Зараз ми повинні пам’ятати, що не тільки ведемо боротьбу за існування нашої держави, а й захищаємо всю Європу від орди. Тому що Російська імперія, яка пізніше трансформувалася в Радянську імперію, і сьогодні не змінила своєї ментальності, не відкинула своїх амбіцій. Тому захист нашої держави, нашого суверенітету – це захист християнської європейської цивілізації.
Історики через ряд причин не можуть надати повної статистики щодо втрат внаслідок голодоморів. Але навіть попередні дані вражають. Голодомор, спричинений сталінськими посіпаками, забрав у 1932–1933 роках 4,5 мільйона життів українців. Пам’ять про це житиме на генетичному рівні кожного українця. Ми і наші нащадки шануватимемо хліб як найбільшу святиню, і, напевне, ніколи не загоїться повністю та душевна рана, яку отримали у спадок від попередніх поколінь.
– Сьогодні ми збираємося разом, пам’ятаємо ті страшні роки і говоримо про те, щоб ніколи в житті ні одна нація, ні один народ не пережив того, що пережила Україна. І через 85 років ми знову проходимо випробування. Московська влада намагається посягнути на свободу українського народу. Тому ми повинні об’єднатися і розуміти, що майбутнє своєї держави зараз творимо ми, – зазначив Андрій Пісоцький.
У соборі Свято-Преображенського монастиря відбулася панахида за жертвами голодомору.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий