Над перлиною аграрної науки України нависла смертельна небезпека

Директор Дослідної станції Михайло Сокирко – проти "дерибану" Дослідного поля.

Над перлиною аграрної науки України нависла смертельна небезпека

Днями чи не всю місцеву аграрну спільноту сколихнула новина про намір збудувати на Дослідному полі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені Миколи Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України новий котеджний комплекс. Це передбачено проектом нового Генерального плану Полтави, який нещодавно озвучили громадськості представники міської влади в Художній галереї ім. М. Ярошенка. Науковці, громадська рада при Полтавській обласній раді, Рада сільгоспвиробників, громадські сільськогосподарські організації виступили проти так званого «узаконеного рейдерства» особливо цінних земель господарства та закликали причетних до цього високопосадовців спинитися та не ставити остаточну крапку на аграрній науці області. Свою вимогу озвучили у черговому листі-зверненні до всіх дотичних до вирішення проблеми установ.

Стара проблема на новий лад, або Колізії аграрної реформи в Полтавській області

Більшість науковців області сходяться на думці, що занепад Дослідної станції розпочався ще 2011 року, коли колишнім президентом Академії аграрних наук Миколою Безуглим було без вагомих причин звільнено директора станції Івана Чекрізова та призначено Андрія Кохана з Дніпропетровська. У той же час в Інститут свинарства, який очолював відомий вчений, академік Валентин Рибалко, був призначений маловідомий в області Василь Волощук з Києва, хоча в області кадри для цієї посади були. Тоді ж зі станції було знято ім’я М. І. Вавилова, присвоєне з нагоди її 100-річного ювілею Постановою Кабінету Міністрів України, а з Інституту свинарства знято ім’я всесвітньо відомого вченого, академіка О. В. Квасницького, також присвоєне у свій час Постановою Кабінету Міністрів України. Планами цих двох керівників передбачалося зробити станцію відділенням Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України. Такий радикальний крок викликав серйозне обурення громадськості, і станції було повернуто ім’я М. І. Вавилова, але Василем Волощуком, не без згоди керівництва НААН, було створено незрозумілий гібрид – Полтавську державну сільськогосподарську дослідну станцію імені М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України. Їй були передані дослідні господарства станції – «Степне» Полтавського району, «9 Січня» Хорольського району, імені Декабристів Миргородського району, які були у складі науково-виробничого об’єднання «Еліта» та займалися вирощуванням насіння високих репродукцій зернових і кормових культур, племінного молодняку свиней і великої рогатої худоби. В той же час Інститут свинарства мав у своєму використанні майже 2,5 тисячі га ріллі та відповідну науково-виробничу базу в с. Тахтаулове Полтавського району.
Така позиція керівництва вузькопрофільного Інституту свинарства по відношенню до багатогалузевої Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції не забезпечила ефективного функціонування установи. З роками її науковий потенціал втрачається, наукові дослідження згортаються, а сама станція може ліквідуватися.
Питання забудови Дослідного поля також не нове. Воно обговорювалося у вузьких аграрних колах не перший рік, але мораторій на продаж землі не давав справі зрушити з мертвої точки. Цілком закономірно напередодні відкриття земельного ринку значну територію Дослідного поля, яке належить Національній академії аграрних наук, чиновники вирішили передати під приватну забудову. Згідно із проектом Генплану, за науковою установою залишиться тільки ділянка площею близько 60 га на північному сході. Вона не придатна для будівництва, бо тут яр і похиле поле. Схоже, саме тому цю землю залишають за Дослідною станцією. Втім, навіть такий широкий жест не врятує саму станцію від закриття, адже значну частину коштів на її утримання вдається залучити лише завдяки реалізації вирощеного тут збіжжя. Найцінніших 80 гектарів поля можуть передатися під котеджну забудову, підтвердив днями і головний архітектор міста Микола Шевельов. Саме ж керівництво міської ради утрималося від коментарів на цю тему і повідомило, що ініціатива була не місцева, а новий Генеральний план забудови міста був надісланий «зверху».
Як розповів професор кафедри землеробства і агрохімії Полтавської державної аграрної академії Микола Опара, ще у 2017 році громадська рада при Полтавській обласній раді надсилала лист-звернення з проханням врятувати станцію та землі Дослідного поля від «дерибану» до президента Національної академії аграрних наук України Ярослава Гандзала, тодішнього голови ОДА Валерія Головка, директора Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України Василя Волощука. Реакції не було. Окрім цього, в обласній пресі був ряд публікацій на захист земель Дослідного поля.
Нещодавно науковці знову надіслали схожого листа Ярославу Гандзалу, в департамент містобудування та архітектури Полтавської ОДА, та засновнику приватного підприємства «Агроекологія» Семену Антонцю, адже з наукової точки зору станція і Дослідне поле безцінні.
Заснована у 1884 році за ініціативою Полтавського сільськогосподарського товариства станція залишалася флагманом аграрної науки. Тут велися і ведуться фундаментальні дослідження з ґрунтознавства, землеробства, агрохімії, селекції, захисту рослин та тваринництва. На її території працювали такі вчені, як Василь Докучаєв, Володимир Вернадський, Дмитро Менделєєв, Микола Вавилов, Олександр Ізмаїльський та інші. В радянські часи відділи Дослідної станції дали початок науково-дослідним установам, зокрема і Полтавському інституту свинарства. Про саме Дослідне поле красномовно говорить фраза, що воно нагодувало весь світ. З 1886 року на ньому ведеться унікальний дослід «Беззмінне жито». У світі таких дослідів лише три: один – у Полтаві, інші два – у Ротамстеді (Англія) та Галле (Німеччина). А 1983 року тут заклали ще один унікальний дослід – «Цілина». Величезну наукову цінність мають законсервовані зразки ґрунтів з ділянки з беззмінним житом, яким уже 136 років.
За 136 років вченими станції створено основи вітчизняного наукового землеробства, селекціонерами виведено й широко використовується в Україні та за її межами понад 60 сортів кормових культур: люцерни, конюшини, еспарцету, райграсу високого, стоколосу безостого, вики озимої і ярої, кормових буряків та гарбузів.
Розроблені й впроваджуються у виробництво технології поліпшення природних кормових угідь на схилах балок, фітомеліоративного покращення солонцюватих ґрунтів, комплексного захисту насінників люцерни від шкідників. Тут створена й практично використовується найбільша популяція комах для запилення тепличних овочів та плодових насаджень.
Дослідна станція продовжила свою роботу навіть при окупації Полтави німецькими загарбниками. Ті, розуміючи її величезний вклад в аграрну науку, підтримували, не заважали проведенню досліджень. Станція, яка пережила навіть облогу фашистів, може не пережити байдужість до цієї проблеми нинішньої влади, нові реформи в аграрному секторі.

Безцінне Дослідне поле коштує приблизно 20 мільярдів доларів. Чи вийде його врятувати?

Ще один вагомий аргумент на захист Дослідного поля – його туристичний потенціал. Зокрема на території станції знаходиться лабораторія захисту рослин з унікальною світовою колекцією комах. Музей, який носить звання народного з численними експонатами, що відображають історію станції від заснування до сьогодення. Унікальна бібліотека, яка є головною бібліотекою Полтавського територіального об’єднання сільськогосподарських бібліотек України. Фонд її складає більше 71 тис. книг і журналів, 15370 з яких – раритетні, особливо цінний – журнал «Хуторянин».
У випадку забудови може бути втрачена розміщена на цій території метеорологічна станція Полтавського обласного центру з гідрометеорології, де науковці проводять спостереження за погодою. Це дає їм змогу виводити нові сорти рослин, пристосовані до місцевих погодних умов.
«Щоб врятувати Дослідне поле, в першу чергу потрібно апелювати до Академії аграрних наук. Адже, поки вона не передасть ці землі до комунальної власності міста, реалізація перспективного плану неможлива, – вважає лідер Республіканського руху Полтавщини Олег Слизько. – Полтавська міська влада не підтверджує, що є ініціатором забудови Дослідного поля. Вона наголошує, що це так зване спільне рішення з академією. Ні для кого не секрет, що нині десять сільських рад приєднуються до міста. Тому можна дати землю всім, хто її потребує, під індивідуальну забудову, не зачіпаючи земель Дослідного поля. Є інформація, що фірма, яка нині зводить котеджне містечко поблизу дендропарку, претендує на забудову і території, де зараз знаходиться Дослідне поле. Приблизна вартість цієї землі за нинішніми ринковими цінами – від 15 до 20 мільйонів доларів. Враховуючи те, що академія підпорядковується Уряду, лист-звернення потрібно писати і Прем’єр-міністру України».
У діях ініціаторів забудови вбачає порушення майнових прав самого Полтавського сільськогосподарського товариства на ці землі, правонаступником якого є Дослідна станція, відомий полтавський вчений-ботанік, доцент Полтавської державної аграрної академії Віктор Самородов.
«Дослідну станцію створило Полтавське сільськогосподарське товариство, за власні гроші відкрило Дослідне поле, купило його землю, побудувало споруди, які там знаходяться. Виходить, що кожен гектар землі Дослідного поля – гроші товариства. У наступному році вступить у дію закон про обіг і ринок землі. У ньому є положення про реституцію (реституція – поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі – тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. – Авт.). Це значить, що якщо земля колись належала товариству і товариство заявить на неї документи, то може виступати спадкоємцем цієї землі. Тому і виникла потреба її саме зараз роздати, за кимось закріпити. Академія аграрних наук розформовується, і вже з наступного року буде одна Національна академія, де будуть не лише аграрії, а всі науковці. Складається враження, що, доживаючи останні дні, Академія аграрних наук хоче піти комусь назустріч і зробити такий благородний жест – віддати землю. Станція та її територія охороняються Законом України «Про охорону природи і історичної спадщини». Ті, хто планує передавати цю землю, знехтували цим законом, адже земля Дослідного поля і станція – єдиний комплекс, а також об’єкт наукового туризму».
У науковців та аграріїв ще є час відвоювати Дослідне поле і найстарішу на теренах України Дослідну станцію. У крайньому випадку вони обіцяють піти до суду. На сьогодні всі працівники установи висловилися одноголосно проти ведення забудови на цій території, наголосив її новий директор Михайло Сокирко. Також він додав, що теж піднімав це питання, направляв звернення до Інституту свинарства та Національної академії аграрних наук України. Відповіді з жодної установи не отримав. З невідомих причин їхні керівники вирішили пустити цю справу на самоплин.
«Зверталися з приводу Дослідного поля навіть до СБУ. Але нам повідомили, що немає прецеденту для відкриття справи, адже землю поки не забирають, це лише проект. Консультувалися у юристів. Вони також підтвердили, що землі Дослідної станції вважаються особливо цінними і змінити їх цільове призначення навіть не в компетенції Національної академії аграрних наук, а в компетенції Верховної Ради і Кабміну. Тільки тоді, як Верховна Рада проголосує за зміну цільового призначення земель Дослідної станції, академія зможе передати їх у комунальну власність. Якщо цю землю заберуть, Дослідна станція фактично припинить своє існування», – наголосив Михайло Сокирко.
Популяризація здобутків Дослідної станції – ще один шлях врятувати установу, переконаний завідувач кафедри рослинництва Полтавської державної аграрної академії, колишній заступник директора станції з наукової роботи, професор Володимир Гангур. На його думку, про цінні досліди, які тут проводяться, має знати не тільки громадськість Полтавщини, а й увесь світ.
У черговому зверненні до керівництва міської ради та президента Національної академії аграрних наук України вчені-аграрії області висунули нові ґрунтовні вимоги, серед яких зокрема:
– виключити з Генерального плану міста питання про вилучення земельної ділянки, яка належить Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції ім. М. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН, під забудову приватного сектора;
– виключити Полтавську державну сільськогосподарську дослідну станцію з підпорядкування Інституту свинарства та повернути їй історичну назву – Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція ім. М. Вавилова;
– повернути їй державні дослідні господарства: «Степне» Полтавського району, «9 Січня» Хорольського району та імені Декабристів Миргородського району;
– вивчити питання про можливість надання Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції ім. М. Вавилова статусу «Національна сільськогосподарська дослідна станція ім. М. Вавилова».
Аграрній науці України на зламі політичних епох завжди було нелегко. Тож, чи вдасться і цього разу Дослідній станції вистояти у круговерті змін, залишити за собою найцінніші землі та не розгубити здобутки попередників, покаже час.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий