Найдовша вовна – весняна

Найдовша вовна – весняна

Навесні вівчарі стрижуть стада. Терміни і кількість стрижки овець на рік встановлюється відповідно до типу вовняного покриву, породи овець, зональних природних і господарських умов. Тонкорунних, напівтонкорунних і напівгрубововних овець з однорідною вовною стрижуть один раз на рік – навесні. При дворазовій стрижці настриг вовни збільшується, але її одержують щоразу коротшу. Таку вовну використовують для виготовлення менш цінних виробів.
Ягнят з неоднорідною вовною стрижуть вперше у віці 5 – 5,5 місяця. Ягнят раннього окоту з однорідною вовною стрижуть у 5 – 6 місяців, не пізніше кінця червня – початку липня при довжині вовни не менше 4 см. Стригти дорослих овець найкраще у квітні, коли встановиться тепла погода, а вовна буде просочена жиропотом. Зволікати до літа не вигідно: настриг вовни не збільшується, а нестрижені вівці виснажуються від спеки.
Для стрижки овець готують чисте, сухе і світле приміщення з чистою рівною підлогою. Для уникнення пилу земляну підлогу трамбують, змащують глиною або застеляють брезентом чи дощаним щільним помостом, виділяють місця для стрижки овець, складання і пакування вовни.
Місця для стрижки влаштовують на помості заввишки 40–45 см від підлоги. Овець за 12–18 годин до стрижки не годують, оберігають від дощу та роси, бо зволожена вовна зігрівається і втрачає міцність.
При стрижці дотримуються таких загальних правил: поводяться з вівцею обережно, не тиснуть на неї, не завдають їй болю. Вовну зрізують низько і рівно, не допускають простоїв машинки, зберігають руно цілим й чистим; зрізують вовну машинкою всією шириною її гребінки, при цьому лівий зуб гребінки стрижій повинен бачити весь час; машинку або ножиці спрямовують впоперек складок шкіри. Ліву руку тримають позаду машинки чи ножиць, злегка натягуючи нею шкіру назад, щоб вирівнювати складки і уникати порізів шкіри; стрижуть вівцю машинкою вздовж і за один прохід намагаються простригати якомога довшу смугу, бо від цього залежить продуктивність праці; не відсувають острижене руно машинкою в роботі і не проходять нею два рази по одному місцю, щоб уникнути посіченості вовни, що знижує цінність руна.
Острижених овець перед випусканням у загальну отару оглядають, змазують усі порізи на шкірі 5-відсотковим розчином креоліну і дьогтем. Протягом 7–10 днів острижених овець оберігають від холодних дощів і вітрів, а в спеку утримують у затінку.
Під час стрижки тримають у лежачому або сидячому положенні. У лежачому положенні вівця непокоїться, шкіра на ній утворює в окремих місцях складки і тому стрижка утруднюється. Зручнішим способом, при якому підвищується продуктивність праці та одержання кращої вовни, є стрижка овець, які знаходяться в сидячому положенні, так званим закарпатським та оренбурзьким способами.
При цих способах стрижій садить вівцю на крижі та стегна, не зв’язуючи ніг. У такому положенні вівця не відчуває опори для ніг і сидить спокійно. Надаючи вівці відповідного положення, стрижій створює більш опуклу поверхню у місцях проходження машинки; при цьому складки шкіри розходяться і проходи можна робити більш довгими. Продуктивність праці стрижіїв при цьому способі підвищується в 2–3 рази.

Д. Міхновський, О. Попов, Ю. Шматок,
кандидати сільськогосподарських наук.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий