Найкраща нагорода для гумориста

Найкраща нагорода для гумориста

На життєвому календарі Віктора Павловича Семеняки чергова кругла, можна навіть сказати, кругленька, симпатична дата – 29 жовтня йому виповнюється 70 літ. До свого віку він завжди, як і належить гумористу, ставиться з іронією. Скажімо, нині стверджує, що в окремих місцях почувається ще на двадцять, а за певних обставин може розраховувати і на сто, й на двісті.
“Молодого, але, їй-їй, правду кажемо, талановитого письменника-гумориста Віктора Семеняку ми знаємо з його перших сміхотворних рядків. Коли він своїм гостреньким пером уперше на сторінках газети усміхнено пролунав.
З того часу й з оцієї усмішки ми, признаємося вам чесно, почали уважливо приглядатися і доглядатися, під девізом – о, гей! На світ білий, на шлях гумористичний вийшов юний собрат по перу!” – писав незабутній Олександр Ковінька в уже далекому нині 1980-му.
З тих пір минуло майже сорок років. До молодого запалу додалася життєва мудрість. Такий симбіоз матеріалізувався у зо три десятки книг сатири, гумору, фейлетонів; сотні публікацій на сторінках “Комсомольця Полтавщини”, “Зорі Полтавщини”, “Перця”, інших популярних періодичних видань. Віктор Семеняка – член національних спілок письменників та журналістів, заслужений журналіст України, лауреат багатьох загальноукраїнських, обласних літературних премій, кавалер ордена “За заслуги” ІІ і ІІІ ступенів… А всіх відзнак – і не перелічити. Та найдорожча нагорода для письменника-гумориста – сміх його читачів. Тож сатиричне перо Віктора Семеняки не втрачає гостроти, а його гумор і сатира – актуальності.
Зоряни віншують колегу із славним 70-річчям і зичать йому многії, благії літа.

 

Віктор СЕМЕНЯКА

Гречка – ворог опозиції

Гумореска

Здавна вважається, що в усіх негараздах винні дороги і дурні. Не виняток і Україна. За останні 25 років при всій своїй дурості наші політики проклали лише дві капітальні дороги з європокриттям. Одна асфальтівка стрімко летить до влади, друга – до опозиції. На обох – ні бугорка, ні ямки. Люмінесцентне освітлення. Цілодобовий сервіс. Бензин, пиво, раки, ікра, мийка авто, шашлики – все за рахунок владних і опозиційних олігархів. І хоч обидві сили відстоюють європейський напрямок, фактично вони їдуть і приїхали в комунізм, де кожному – за потребою, а від кожного – по можливості. За іномарками, віллами, яхтами, годинниками, одягом сьогодні не розбереш, хто у владі, а хто в опозиції. Усі однакові. Проте складається враження, що об’єднана опозиція заможніша.
У місті менше світлофорів, ніж їхніх бігбордів, із яких вони роками скалять зуби. Щодня витрачають сотні тисяч на розгули по регіонах. Витанцьовують на екранах телевізорів. І це при тому, що категорично заявляють про свою бідність. Офіційно – це так. Депутатської платні в кілька десятків тисяч гривень вистачить лише на одну поїздку до Качанівської в’язниці, пікет, харчування, готель, а до Києва – хоч пішки повертайся. Лише на бензин потрібно кілька тисяч. Де беруть гроші – невідомо. При цьому щодня обіцяють зробити народ щасливим і заможним, а батьки хворих дітей збирають по 5 гривень із усього світу на ліки.
Отож самі беруть мільйонами, а виборців закликають до чесності. Що не день, то одні прокляття на адресу гречки. Ну стоїть вона у них поперек горла, хоч плач.
Переконаний: якщо наша роз’єднана-об’єднана опозиція, не дай Боже, переможе на наступних виборах і матиме більше половини голосів у Верховній Раді України, а це може приснитися лише у кошмарному сні, то першим законом, який вона прийме, буде закон про заборону сіяти в Україні гречку. Ця культура буде визнана найлютішим ворогом опозиції усіх часів і народів. Гречка буде поставлена в одну шеренгу з опіумним маком, коноплями, іншими забороненими наркотичними речовинами. Якщо виявлять посіви гречки на присадибних ділянках, вона буде скошена дідівськими косами або серпами періоду колективізації і спалена разом із садибою господаря. Земля автоматично переходить у власність земельного барона з опозиційним партійним квитком у кишені.
Господар буде зобов’язаний відпрацювати 3 місяці на громадських роботах, точніше – у наймах в опозиції. Пиляє паркани біля державних установ. Голодує у вказаному місці. За графіком пікетує українські в’язниці. Дружина готує куліш для голодуючих. Діти поповнюють гурт “Фемен”. Голів сільської, селищної, міської рад, де виявлений такий “бєзпрєдєл”, ставлять колінами на гречку й співають “Боже, опозицію збережи!”
При спробі гречкосіїв втекти в ліс і заховатися від правосуддя вони оголошуються зайцями й на них організовується полювання.
А що робити? Іншого виходу немає.
Для тих, хто сидить на дієті, гречана крупа буде доставлятися із Китаю “шовковим шляхом” на плечах депутатів-опозиціонерів, які зірвали голос на мітингах і не можуть кричати “Ганьба!”. Гречка буде видаватися в руки по 1 кілограму після пред’явлення рецепта, завіреного печаткою ветеринарного лікаря.
Мало того, до закону буде прийнято поправку нашого Поправковносія про те, що у рік парламентських та президентських виборів із наших магазинів мають зникнути тушкованка, згущене молоко, макарони, консерви, тюлька.
На думку опозиції, саме цей продуктовий набір заважає їй прийти до влади, мати більшість у парламенті.
Особливі прокляття – на гречку. Лідери-опозиціонери переконані, що саме від неї залежить, хто з опозиції отримає мандат і наступні п’ять років хрюкатиме біля державного корита.
Тричі на день стають на коліна і просять виборців:
– Не беріть. Не продавайтеся. Переможемо – всіх нагодуємо.
Дивна позиція. Самі обираються за рахунок подачок, а населення просять не брати. А що брати, коли, окрім гречки й консервів, нічого не дають? І ви думаєте, що нашого виборця можна купити “гречаним набором”? Та ніколи! Звичайно, звичка брати що дають, а бігти, коли б’ють, у нас у крові. Проте кожен віддає свій голос то з дуру, то з розуму за власним переконанням. І що це за опозиція, де її авторитет, коли один пакет гречки вагоміший за одного депутата-опозиціонера? Яка тоді йому ціна?

Поділися:

Добавить комментарий