Кажуть, що нове – то добре забуте старе. Напевне, повною мірою цей вислів стосується лікування п’явками, або ж гірудотерапії. Найголовніше, що цей метод допомагає там, де ортодоксальна медицина впоратися не завжди може.
Стародавній спосіб лікування п’явками нині вважають новаторським. Медики використовують його з таким же успіхом, як і останні медичні технології. Завдяки своїм унікальним лікувальним можливостям п’явки популярні ось уже 30 століть. Про них згадують навіть у давній китайській літературі. Є притча про короля, який лікував зараження крові, ковтаючи п’явок.
Щодо сучасної медицини, то вона рекомендує сеанси гірудотерапії при різних недугах. Скажімо, п’явки успішно лікують таке доволі поширене нині захворювання, як варикозне розширення вен. В офіційній медицині основним методом у лікуванні варикозної хвороби є операція (видалення варикозно розширеної вени) або склерозування, що не відрізняється від оперативного втручання. Після таких операцій пацієнт відчуває полегшення, зникають косметичні дефекти. Але проходить деякий час, і симптоми повертаються знову.
А що ж вдається п’явці такого, що не під силу навіть оперативному втручанню? Насамперед – зберегти вени і довести їх до нормального функціонального стану. Прокусивши шкіру, п’явка випускає в ранку речовини, які розріджують кров, активізують капілярний кровообіг, мають протизапальну дію, сприяють відновленню тканин. Саме це й допомагає лікувати варикоз, а також попереджує такі його ускладнення, як тромбофлебіт (запалення стінок вен), тромбоз (утворення тромбів), трофічні виразки. Виявилося, що п’явка – найкращий судинний лікар.
Серед хвороб, які лікують за допомогою гірудотерапії, – захворювання серця і судин. Наприклад, гіпертонія, серцева недостатність, стенокардія, склероз судин головного мозку та передінсультні стани. А також – запальні захворювання жіночих статевих органів, урологічні недуги, бронхіальна астма, бронхіт, радикуліт, захворювання передміхурової залози.
Властивості п’явок оцінили лікарі-офтальмологи. Адже гірудотерапію успішно використовують для зняття гострого нападу глаукоми. Виручають кровососи і при гемофтальмі (появі крові у скловидному тілі), що часто трапляється при діабеті чи після серйозної травми ока, дистрофії зорового нерва. Вони знижують згортання крові, нормалізують артеріальний тиск, знижують рівень холестерину, регулюючи рівень ліпідів, благотворно діють на кровотворення, сприяючи оновленню крові, активізують і зміцнюють імунну систему.
А ще п’явка дуже добре розсмоктує тромби і запобігає їхньому утворенню, очищає організм від шлаків, отруйних речовин.
Раніше вважали, що п’явка відсмоктує «погану» кров, позбавляючи у такий спосіб недужого хвороб. Однак усі здогади розвіяв отриманий наприкінці XIX століття екстракт з тіла п’явки – герудин. Із нього дослідники виділили біологічно активні речовини. Нині їх відомо майже сто. Потрапляючи в кров людини, вони виявляють протинабрякову, спазмолітичну, знеболювальну, протизапальну, бактерицидну дії. Отже, лікувальний ефект досягається не за рахунок відсмоктування, а навпаки, завдяки впорскуванню.
П’явок ставлять на шкіру над проекцією того органа, на який хочуть діяти. Наприклад, над проекцією серця чи печінки. Дія на визначені точки дає змогу оздоровити не тільки хворий орган, а й увесь організм. Тому п’явок можна прикладати не тільки до хворого органа. При підвищеному тиску їх зазвичай ставлять на задню поверхню шиї або сосковидний відросток. При тромбофлебіті чи варикозному розширенні вен – на ноги, по ходу тромбованої чи варикозно розширеної вени з двох боків у шаховому порядку. Але якщо є потреба, п’явки можна поставити на рефлексогенні точки в ділянці куприка (з метою розвантаження венозного застою в ділянці малого тазу), на ділянку печінки з тією ж метою. Звісно, усі випадки доволі індивідуальні, тому лікар визначає стан пацієнта і обирає певну тактику дій.
За своїми лікувальними властивостями п’явки є універсальним засобом. Це по суті натуральна жива аптека. Єдине застереження – не ставити кровососів над проекцією судин, тому що п’явка може прокусити їх і спричинити кровотечу. Спершу хворому ставлять одну п’явку, а потім поступово збільшують їх кількість до 8–10 штук. Кровосос сам обирає місце для укусу. Процедура майже безболісна, позаяк п’явка викидає в кров анальгетики. Приблизно через 40 хвилин вона, помітно набравши вагу, відпадає. Якщо за показами призначено коротшу дію, то до «живої крапельниці» підносять ватку, змочену спиртом, який вона на дух не перносить. Місце укусу – стерильне, тому його не потрібно обробляти дезінфікуючим розчином, а лише накласти пов’язку.
За один сеанс ця істота може випити від 3 до 5 мілілітрів крові. У слині «вампірів» є речовини, які перешкоджають згортанню крові. Тому маленький кривавий потічок, який залишився після укусу, не висихає впродовж 10–12 годин. Тим, у кого недостатнє згортання крові, п’явки протипоказані. Не можна застосовувати гірудотерапію й людям зі зниженим кров’яним тиском, недугами, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю, при вагітності, онкозахворюваннях.
На земній кулі нараховують майже 400 видів п’явок, але тільки три із них застосовують у медицині. Це – медична, аптечна і східна. Утім їхні лікувальні властивості здебільшого залежать від умов вирощування.
У домашніх умовах зберігають п’явок у банці з водою. Зверху ємність накрита тканиною або кришкою з дірками. Воду слід міняти щодня. Після сеансу п’явок, на жаль, треба знищити.
П’явка має п’ять пар очей, добре чує, має рот-присоску, три щелепи і 270 зубів, які пропилюють шкіру людини на півтора міліметра.
П’явка не любить різних запахів. Вона не присмокчеться, якщо від пацієнта пахне потом, димом від цигарок чи різкими парфумами. Тому перед «побаченням» з нею лікарі радять прийняти душ. Також вчені помітили, що п’явка реагує на настрій людини. Отож, аби вгодити їй, ідіть на процедуру в доброму настрої.
Особлива любов до п’явки з’явилася у XVIII столітті. Уже з 1850 року французи використовували майже 100 мільйонів п’явок для поліпшення здоров’я співвітчизників. Законодавці мод навіть втілили нове захоплення в костюмі – створили кокетливу шляпку-п’явку.
П’явки були в пошані у знатних пані як косметичний засіб. Напередодні балу вони прикладали за вухо кровососів і за мить «розквітали»: з’являвся блиск в очах, обличчя заливав рум’янець, а приплив сил був такий, що могли танцювати до ранку.