“Найвища мета мистецтва – проникнути в душу людства”

Видатного співака Федора Шаляпіна Полтава зустрічала 1897 року. Будинок Полтавського дворянського зібрання (згодом – кінотеатр імені Котляревського) був одним з громадських і культурних центрів міста. У його залі давали концерти композитори Модест Мусоргський, Антон Рубінштейн, Петро Чайковський, Олександр Скрябін, Сергій Рахманінов…
13 лютого виповнилося 145 років з дня народження всесвітньо відомого російського оперного і камерного співака, актора, живописця Федора Шаляпіна, який значно вплинув на світове оперне мистецтво. “Артист повинен співати так, як говорить”, – вважав митець.
Народився він 1873 року в Казані. Батько – Іван Якович Шаляпін – виходець із селян Вятської губернії, служив писарем у повітовій земській управі. Змінив його на цій посаді 15-річний син. Федора прийняли на роботу з платнею 10 рублів на місяць. У вільний від служби час юнак співав в архієрейському хорі, захоплювався театром, брав участь у драматичних і оперних спектаклях.
Артистична кар’єра Шаляпіна почалася, коли він вступив до професійної драматичної трупи. Перший сольний виступ молодого співака відбувся в 1890 році в опері за поемою Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін”, у постановці Казанського товариства любителів сценічного мистецтва.
Довгим був шлях театрального співака до великої сцени. В Уфі працював у хорі оперети, в Тбілісі почав самостійно виконувати оперні партії і брати уроки співу у відомого співака Дмитра Усатова, виступав на аматорських і учнівських концертах. У 1894 році Шаляпін відправився в Санкт-Петербург, де співав у спектаклях, що проходили в заміському саду “Аркадія”. 1895 року дебютував, виконуючи партію Мефістофеля в опері “Фауст” у Маріїнському театрі, згодом став одним з найвідоміших його солістів.
У 1896 році Шаляпін був запрошений меценатом Савою Мамонтовим у Московську приватну оперу, де посів провідне місце і повністю розкрив свій талант, створивши галерею яскравих образів у спектаклях, що стали класичними: Іван Грозний в “Псковитянці” Миколи Римського-Корсакова, Досифей у “Хованщині” і Борис Годунов в операх Модеста Мусоргського…
Володар унікального басу Шаляпін став провідним солістом Великого і Маріїнського театрів. Блискуче виступив з гастролями в Італії, у театрі Ла Скала в Мілані. Був учасником концертів “Російські сезони” за кордоном.
У роки Першої світової війни гастрольні поїздки Шаляпіна припинилися. Співак відкрив на свої кошти два лазарети для поранених солдатів, жертвував великі суми на благодійність. У 1915 році відбувся дебют Шаляпіна в кіно, де виконав головну роль в історичній кінодрамі “Цар Іван Васильович Грозний”.
Виступав в антрепризах, гастролював у США та Аргентині, був солістом знаменитого Нью-Йоркського театру Метрополітен Опера.
На батьківщині займався творчою перебудовою колишніх імператорських театрів, які перейшли у власність держави, був художнім керівником Маріїнського театру. Шаляпін першим із діячів культури став народним артистом радянської республіки.
Виїхавши за кордон на гастролі, Шаляпін не повернувся в Радянський Союз. Згодом постановою Ради народних комісарів він був позбавлений звання народного артиста (титул повернутий посмертно в 1991 році) і права повертатися в країну.
Шаляпін виконав головну роль у фільмі “Дон Кіхот” австрійського кінорежисера Георга Пабста за романом Сервантеса. Співав народні пісні, романси, оперні партії, виступав як режисер і публіцист – поставив опери “Хованщина” і “Дон Кіхот”, написав книги “Сторінки з мого життя”, “Маска і душа”. Займався також живописом, скульптурою. Збереглися автопортрет, десятки портретів, малюнків, карикатур. Займатися політикою і розтрачувати на це свій талант Шаляпіна відмовив письменник Максим Горький.
Деякі дослідники стверджують, що видатний артист був закоханий в українську співачку Соломію Крушельницьку і пропонував їй вийти за нього заміж. Одружувався він двічі і мав дев’ятьох дітей. Першою дружиною стала італійська балерина Іола Торнагі, другою – дворянка Марія Петцольд. Усіх своїх дітей він дуже любив, намагався дати хорошу освіту. Найвідомішою з дітей співака стала донька Марина – італійська актриса.
Під час своїх останніх гастролей у Маньчжурії, Китаї і Японії в 1935 році Шаляпін дав понад 50 концертів. Незабаром у артиста виявили хворобу крові – лейкоз. Помер Федір Іванович Шаляпін 1938 року в Парижі. У 1984 році прах співака був перевезений до Москви і похований на Новодівичому кладовищі.
Шаляпін з його високим басом-баритоном неперевершеного тембру був дуже популярний у світі. Захоплював глядачів своїм темпераментом, виспівуючи кожну ноту твору. Високий, ставний, з виразними обличчям і мімікою, він справляв величезне враження на слухачів. Після Шаляпіна неможливо співати так, як до нього, вважали його учні.
Підготувала Ганна ЯЛОВЕГІНА.