Народна пісня  в гендерному вимірі

Народна пісня в гендерному вимірі

Є така розкішна українська народна пісня «В саду гуляла», яку вподобало чимало сучасних молодих виконавців. Її виконують гурт із Градизька «Сусіди» (в стилі далеко не народному, радше диско чи попмузики), тернопільський гурт «Los kolorados» (сміливо перемішуючи з англійською та ямайським реггі), гурти «Забава», «Балаган Лімітед», «ПашКо BAND» і «Made in Ukraine» (легковажно обертаючи трагічний, можна сказати, сюжет на грайливий діалог) та «Експрес» (з чудовим чоловічим соло у тому діалозі закоханих). А також хор «Кринічанька» з білоруського міста Пінськ (сябрам можна злегка дорікнути за «збірала», «причаровала», «лічко», але й подякувати за делікатне ставлення до українського мелосу), і Кубанський народний хор (про цю жахливу мішанину української мови з російською, нашої мелодії з балалайками та чужою «Маруся, дай коня» ліпше взагалі не згадувати).

Ясна річ, тут перелічено не всіх виконавців. Пісня лунає на фестивалі в Торонто, її співають у караоке, вона часто-густо супроводжує весільне і звичайне застілля. Мелодія чиста, виразна, легко запам’ятовується. Текст має варіанти. Ось про них і хочеться поговорити (хоча для музикознавців і фольклористів, звісно, цікавішою була б розмова про музичні інтерпретації, але облишмо це для фахівців). Та спершу сам текст.
В саду гуляла, квіти збирала, (2)
кого любила – причарувала.
Причарувала серце і душу, (2)
тепер з тобою гуляти мушу.
Ходити буду, любити буду, (2)
скажу по правді: брати не буду.
А я не вийду, з тобой не стану, (2)
пришлю сестрицю такую саму.
А я з сестрою вечір постою, – (2)
не та розмова, що із тобою.
Не та розмова, не тії слова, (2)
не білолиця, не чорноброва.
Саме цей варіант обрали наші земляки, співачки з гурту «Сусіди». Про що ж ідеться в пісні? Це діалог двох – юнака та дівчини. Перших два рядки можна сприймати і як повідомлення нейтрального оповідача-всезнайка, і як зізнання закоханої дівчини: кого любила – причарувала. Парубок визнає: таки причарувала. Але далі чесно (по правді) зізнається, що одружуватися наміру не має. Тут слухач відкриває для себе широкий простір для інтерпретації. Для пошуку прихованих мотивацій. Чому він каже, що любитиме, але не поведе до вінця? Який зміст ховається за цією непоясненною «правдою-кривдою»? Можливо, перепоною для щастя двох закоханих стали жорстокі рамки соціальних реалій: він – багатий, вона – з бідного роду. Чи навпаки. Можливо, він заручений з іншою, якої не кохає, проте не може ослухатися батьків. Можливо, завтра його заберуть на багато років до війська, тому він не хоче, щоб кохана страждала через тривалу розлуку. Втім, у пісні про це – жодного слова. Тільки ж ми ясно розуміємо: вона ображена і більше на побачення до нього не вийде. Пришле сестру. У підсумку той, що вчора злегковажив почуттями коханої, змушений визнати, що не зміг так просто знайти їй заміну, бо хоч сестра й «така сама», та все ж не така. Коханої не замінити. І ті кілька слів – «не та розмова, не тії слова» – як зойк приголомшеної душі, що зазнала втрати всевладного почуття – і прозріла, ставши мудрішою.
По суті, пісня трагічна. На глибшому рівні вона – про крах ілюзій юності. Дуже схоже на те, що створила її жінка (чи жінки). Хоч репліки в цьому емоційному діалозі гармонійно узгоджуються і словам його віддано місця навіть трохи більше, ніж її відповідям, думати так змушує висновок, що випливає з сюжету: відступник іще не раз пожалкує за втраченим коханням. Цілком жіноча інтенція.
Одначе час і сучасні виконавці внесли свої корективи до любовної пісні-перлини, і їх далеко не завжди можна назвати кращими. Бо про що, як не про абсолютну відсутність мовної компетенції, свідчать «поліпшення» в тексті, як-от: скажу насправді: сватать не буду (замість по правді), не біле личко, ні чорні брова (замість брови), а я з сестрою всю ніч простою (замість трохи постою; чому всю ніч, це нелогічно, якщо сестра не до душі) – це жіночий гурт «Made in Ukraine», якому забракло розуміння того, що навіть незначні аматорські втручання в століттями відшліфований народною мораллю текст відчутно позначаються на змістові твору.
Чоловічі ж гурти вносять зміни значно радикальніші (втім, не варто відкидати гіпотезу про те, що вони просто використовують інші, сучасніші на їхній погляд, варіанти пісні, але ж вельми цікаво – які саме). Так, гурт «Експрес» з чудовим чоловічим соло взагалі вилучає оте сакраментальне «скажу по правді», натомість з’являються рядки: «Ой ти, дівчино, гарна та пишна, чом ти до мене вчора не вийшла? – Я виходила – тебе не було, я постояла та й повернулась. Я більш не вийду, я більш не стану, я вишлю сестру такую саму». По-перше, дисгармонує це тричі повторене Я, а по-друге, тепер саме дівчина несерйозно ставиться до стосунків: парубок не прийшов на побачення всього один раз – і вона вже готова порвати з ним назавжди?
Гурт «Забава», який лише наполовину складається з чоловіків, залишає «сказать по правді: сватать не буду», але водночас легковажно виспівує і «чом ти до мене вечір не вийшла», не усвідомлюючи, очевидно, що порушує логіку фабули: чому дівчина присягається, що більш не вийде, тому, що він не збирається сватати, чи тому що він не з’явився на побачення? Ще далі йдуть у чоловічому звинуваченні одвічної жіночої невірности гурти «Los kolorados» і «ПашКо BAND», доповнюючи діалог рядками: «А я учора не була вдома та й полюбила хлопця другого», таким чином надаючи пісні абсолютно іншого змісту: жертвою невірності тут виступає вже розчарований парубок.
Не можу пригадати, котрий із цих записів у ютубі супроводжує репліка «Пісня про важку долю хлопців», яка, крім іронічної посмішки, викликає роздуми про різний підхід до пісенного фольклору з боку сучасних українських чоловіків і жінок. Якщо спрощувати, то жінки частіше обирають варіант пісні, в якому ненадійним у почуттях виступає чоловік, а чоловікам властиво виспівувати своє розчарування через легковажність жінок. Кому що болить…
Теоретики-феміністи доводять, що жінки й чоловіки різні за своєю суттю, тож мають різний спосіб мислення, різну візію себе і світу. І ця відмінність між жіночою та чоловічою картинами світу, зумовлена біологічними й соціальними чинниками (що її ми часто-густо навіть не усвідомлюємо), позначається на всіх сферах нашого життя. У цьому конкретному випадку – на виборі, що і як співати.

Тетяна ДЕНИСКО
Журналістка

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий