Нас багато –  нас не подолати!

Нас багато – нас не подолати!

Безмежно славний Полтавський край. Славний своєю історією, славний своєю мовою – нашою, українською, але з милими полтавськими особливостями, славний розкішною природою. А найбільше, мабуть, славний своїми людьми. Українці всього світу знають, хто така Маруся Чурай, знають батька сучасної літературної мови Івана Котляревського, письменників Миколу Гоголя й Панаса Мирного, поета Леоніда Глібова, з Полтавського краю мама Лесі Українки Олена Пчілка і скульптор Іван Кавалерідзе, й гуморист Остап Вишня, і Юрій Кондратюк, за кресленнями якого американці здійснили перший політ на Місяць, і автор роману «Собор», що доводив до сказу партійне керівництво, – Олесь Гончар. А Симон Петлюра, панове, а небіж його Степан Скрипник – Патріарх Мстислав!
Ой, не перелічити нам усіх великих українців, які родом з полтавської землі. Тим паче, що славному козацькому полтавському роду нема переводу. Це особливо проявилося в останні сім років, коли московська імперія підступно кинула своїх загарбників на нашу святу українську землю. Сотні тисяч молодих українських патріотів стали в обороні своєї країни, своєї волелюбної нації перед звірячим ликом російських агресорів. Разом з ними ставали до строю і їхні батьки й матері.
Пішов на фронт услід за сином і Анатолій Банний. Пішов інструктором-волонтером, на більше не дозволили раніше отримана важка травма та перенесена складна операція. Але ж лишатися вдома він не міг – не та натура, не та біографія. У боротьбі за незалежність України він від початку 80-х – брав участь у русі за незалежність України, у масовому русі «Україна без Кучми», під час Помаранчевої Революції був лідером Полтавського Майдану, головою страйкового комітету Полтавської області, членом Спеціальної комісії коаліції «Сила народу», учасником Київських барикад під час Революції Гідності. Як журналіст-розслідувач та юрист багато років займався правозахисною діяльністю. У професійному доробку Анатолія Банного сотні виграних кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справ.
Від травня 2014 року Анатолій Банний здійснив 346 (!) волонтерських поїздок у зону бойових дій проти російських загарбників. Пам’ятають полтавці і його знаменитий вчинок 24 серпня 2014 року, на День Незалежності, коли Анатолій Банний встановив на вершині монумента Слави – над орлом – наш бойовий прапор, привезений ним з Іловайська, і, звісно, 5-метровий рушник-оберіг «Україна всіх єднає», з яким він неодноразово пройшов фронтовими дорогами від Широкиного до Станиці Луганської.
Натепер пан Анатолій зустрічає своє 60-річчя. У нього була можливість, щоб переключитися з громадського життя на особисте. Попри це, свої перші 60 літ Анатолій Банний, голова Полтавського обласного товариства політичних в’язнів та репресованих, зустрів на фронті. Зі щирим серцем і радістю вітаємо нашого побратима з ювілеєм!

Голова Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих Орина Сокульська, голова Ветеранського об’єднання Українська Ґельсінкська Спілка Олесь Шевченко, голова Союзу українок Ореслава Хомик, виконавчий директор Київського товариства політв’язнів і репресованих Олена Файнберг, директор Музею шістдесятництва Олена Лодзинська, Олександр Ткачук, Надія Лук’яненко, Микола Горбаль, Василь Овсієнко, Олекса Різників, Павло Отченашенко, Володимир Барсуківський, Іван Дремлюга.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий