Наш порятунок – у наших руках І тих, хто тоне, і тих, хто воює, і тих, хто горить…

Про пожежі – в соцмережі

Кілька днів поспіль усі телеканали наввипередки інспектують українські торгово-розважальні заклади – у Києві, Харкові, Дніпрі… Результат здебільшого однаковий: боронь Боже пожежі чи потопу, наслідки будуть непередбачувані. У “Фейсбуці” з’явилися навіть фантазії популярного волонтера-блогера на тему “Що було б, якби у нас?..” Мовляв, збіглися б волонтери, не дозволили б правоохоронцям ставити огорожі, перервали б трансляції на всіх телеканалах для повідомлень про біду, інакше реагувало б суспільство… Але невже тим, хто гинув, не байдуже, як зреагує суспільство потім?
Письменниця Галина Крук у своєму пості звернула увагу користувачів соцмереж на те, як майстерно, скориставшись нагодою, українців штучно розділили на групи: тих, хто співчуває горю мешканців російського Кемерового; хто не співчуває (мовляв, своєї біди вдосталь, ще б нам чи сирійцям росіяни так співчували); хто ненавидить тих, що співчувають; хто ненавидить тих, що не співчувають, і
т. д. Оце і є насправді тонко розіграна гібридна війна. Навіть на невимовному горі! Тож в Інтернеті – суцільна маніпуляція на фоні загибелі дітей у Кемеровому, війни на Донбасі та російських бомбардувань у Сирії.
А тим часом ситуацію з безпекою подібних закладів у Полтаві намагалися самотужки з’ясовувати місцеві телеканали, окремі журналісти і навіть блогери – пошуками запасних виходів, з’ясуванням рівня протипожежної безпеки. Висновки також переважно невтішні. Хіба що юна симпатична блогерка проінспектувала популярний ТРЦ: як там усе здорово, навіть не звернувши уваги на те, що один із запасних виходів інженер відкривав перед нею… власним ключем.
Хоча, як повідомило інтернет-видання “Коло”, днями адміністрація ТРЦ “Київ” ініціювала на своїй території масштабні навчання з аналізом безпечності усіх поверхів і особливо 5-го, де розташований дитячий розважальний центр, перевіркою систем оповіщення, пожежогасіння, водопостачання. Рятувальники випробували навіть роботу підйомних механізмів. Подібні навчання плануються і у Палаці дозвілля “Листопад”. Тобто дещо таки робиться.

“Кошмарити” не можна?

Працювати, як Оля Фреймут, я особисто не вмію. Ні для самопіару, ні для результату – бо вже наступного дня після “ревізії” результат може стати протилежним учорашньому. Тож спробувала у телефонному режимі запропонувати співпрацю одному із службовців управління ДСНС у Полтавській області. На жаль, виявилося, що перевірки без узгоджень і попереджень, згідно із законодавством, неможливі; кожен власник приміщення – сам собі господар; “самостійних” кінотеатрів у нас немає, всі або орендують, або використовують пристосовані приміщення; співробітник ДСНС у робочий час мусить виконувати свої обов’язки лише у формі; до процедури перевірок є цілий ряд вимог, недотримання яких може спровокувати СКАРГУ! Розмова з посадовцем закінчилася передбачувано: “Звертайтеся до нашої прес-служби”.
Все – правильно. Прем’єр-міністр заборонив “кошмарити” бізнес, а на перевіряльників посварився в телевізорі голосно, на всю країну. Як при цьому “кошмарили”, наприклад, привабливу для когось “Нову пошту”, згадувати не будемо.
Якщо немає віри ні в те, що у Полтаві ситуація з пожежною безпекою краща, ніж у Кемеровому, ні в те, що українські структури МНС працюють оперативніше, ніж російські, залишається покладатися на власну обережність.

Пропонуємо максимальний розголос

Кожен із нас – хто частіше, хто зрідка – буває у кіно, театрі, розважальних закладах. Оптимальний вихід – самотужки з’ясовувати рівень власної безпеки на місці. Тобто заходимо у кінозал і одразу питаємо в контролера про запасний вихід. Просимо показати, куди рухатися в разі небезпеки. І нехай переконає, що двері до аварійного виходу – поряд, що вони – відкриті. Нехай перед початком кіносеансу усьому залу хтось пояснить, як поводитися у разі надзвичайної ситуації. Головний документ, що дозволяє вимагати таких дій від персоналу, – оплачений квиток. І за свої гроші кожен свідомий громадянин має право ставити запитання, вимагати відповідей та залишати письмові відгуки і пропозиції. Робити записи потрібно – для тих же контролюючих органів, які сюди колись таки прийдуть. Якщо безпека не гарантована – вимагати в адміністрації повернути свої гроші! Буквально кількох прецедентів у кожному закладі може бути достатньо, щоб вплинути на ситуацію. І – максимальний розголос!
“Зоря Полтавщини” готова публікувати ваші відгуки, приймати заяви і передавати їх відповідним посадовим особам. Адже саме конкретна скарга конкретного громадянина є беззаперечною підставою для позапланової, неузгодженої з адміністрацією закладу перевірки контролюючим органом. Для журналістів така скарга стане інформаційним приводом. Для власників закладу – стимулом підвищувати рівень безпеки відвідувачів.

Біда. Що робити?

Прості й ефективні поради для батьків від Лії Шарової, керівника ГО “Стоп Загроза”, були опубліковані на інтернет-сайті “Ангел” (Алмати) одразу після трагедії в Кемеровому.
Під час пожежі у місцях масового скупчення більшість людей гинуть не від вогню, а від отруйного диму. В разі сильного задимлення протриматися якомога довше допоможе волога тканина. Воду дорослі носять із собою не завжди, діти – майже ніколи. Тому найпростіший вихід – використати власну сечу, яка, до речі, фільтрує дим і отруйні речовини значно краще, ніж вода. Пояснення першого правила виходу з палаючого чи задимленого приміщення зазвичай супроводжується дитячим сміхом.
Треба взяти будь-який одяг: шалик, футболку, блузку, пелену спідниці. Пісяємо на одяг і дихаємо через мокру тканину. Діти сміються, але погоджуються, що у разі небезпеки зробити це не соромно. Такий настрій – “не соромно” – можна сформувати лише під час діалогу, краще – між самими дітьми. У кожному класі чи групі завжди знайдеться той, хто переконливо скаже: “А що смішного, якщо це врятує життя?”
Привчайте дітей, та й себе також, до гри “Знайди вихід”. Ми ніколи не задумуємося, яким чином у разі потреби можна покинути приміщення негайно. Привчаючи дитину, ми й самі почнемо звертати на це увагу. Усе просто: протягом 2–3 тижнів, заходячи до будь-якого приміщення, моментально оглядаємося, куди можна втекти на випадок пожежі. Не бачите виходу – уточніть у персоналу. Таку звичку можна сформувати граючись, швидко й весело.
Під час паніки існує три правила, щоб вийти із натовпу. По-перше: рухаємося тільки “за течією”, навіть якщо хтось із рідних лишився позаду. Зустрінетеся вже назовні. По-друге: спостерігаємо здалеку, які перешкоди очікують у напрямку руху. Акуратно оминаємо кути, стовпи, будь-які зустрічні перепони. Для цього ідемо, схрестивши руки на грудях, тримаючись за плечі, випнувши лікті трошки вперед. Якщо вас стиснуть, у такій позі буде легше забезпечити дихання. По-третє: якщо утриматися на ногах не вдалося, жодних “згрупуватися”! У вас є три секунди, щоб піднятись за будь-яку ціну. Чіпляйтеся намертво за найближчі ноги-штани-пальто і пніться вгору. Пам’ятайте, що людина-“дерево” вам не зрадіє. І, можливо, навіть стукне по голові. Але ви встигнете встати. Потренуйтеся вдома.
І нехай вам ніколи не згодяться ні ця інформація, ні такі навички.
* * *
Про протидію пожежам у торгових та розважальних закладах говорили в режимі відеозв’язку на нараді під головуванням віце-прем’єр-міністра України, міністра регіонального розвитку будівництва та ЖКГ Геннадія Зубка. Керіник ДСНС України Микола Чечоткін закликав голів ОДА провести масові перевірки таких закладів і у разі недопуску працівників ДСНС до інспектування застосовувати силові методи із залученням поліції. Геннадій Зубко додав, що за потреби варто підключати органи місцевого самоврядування. Адже у погоні за квадратними метрами фактор безпечності власниками закладів часто ігнорується. За минулий рік пожежі забрали в Україні життя 41 дитини. Троє з них загинуло у таборі “Вікторія” в Одесі – саме через порушення санітарних норм.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”