Наші молитовники та заступники перед Богом

Наші молитовники та заступники перед Богом

За церковним календарем, у другу неділю після П’ятдесятниці, а нині це 26 червня, вшановуємо пам’ять Всіх святих землі Української, а також новомучеників і сповідників, які в Україні та в інших землях у ХХ столітті за Христа й православну віру постраждали. Душі їхні перейшли до Царства Небесного і тепер невпинно просять для нас милості Божої.

Молитовне згадування про святих подвижників, які несли світло Христової віри нашим пращурам від часів Хрещення Руси-України, є продовженням вшанування Всіх святих, яке Церква традиційно звершує у першу неділю після П’ятдесятниці.
Кожен народ має своїх духовних героїв, достойних наслідування. «Свій національний хор святих – це найміцніша основа кожної нації, бо коли міцна духовна основа, тоді і міцна нація», – писав митрополит Іларіон (Огієнко). Подвижників на нашій землі було так багато, що й приблизного числа не назвати, до того ж немало з них лишились відомими тільки Всевишньому. Серед усім знайомих імен – святі рівноапостольні Володимир Великий та княгиня Ольга, святі благовірні князі Борис і Гліб…
Дивовижна плеяда українських подвижників покоїться в одній із найбільших православних святинь нашої землі – Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі, у двох підземних комплексах, які називаються Ближніми й Дальніми печерами.
Тут спочивають останки засновників монастиря – святих Антонія і Феодосія, преподобного Нестора Літописця, іконописців Аліпія та Григорія, відомого воїна княжої дружини Іллі Муровця (Муромця), князя чернігівської династії Миколи Святоші… Загалом у лаврському некрополі лежать мощі понад сотні угодників Божих.
«…Ми особливо хочемо зараз вшанувати тих, хто з нами, окрім єдності у Христі, пов’язаний також і належністю до одного народу, земним життям у одному з нами краю. Бо українські святі є для нас і молитовниками та заступниками перед Богом – як пророк Мойсей і апостол Павло були молитовниками і заступниками за свій рідний народ. Вони є для нас і близьким прикладом досягнення святості, який підтверджує, що не для одного народу і не у далекому краї, але для кожного народу і в його рідному краї є досяжним Боже благословення. І щоб отримати його, не слід ані зрікатися своєї нації, ані відкидати свою мову та культуру, а навпаки – національне життя, культуру і традиції можна і необхідно наповнювати освяченням і преображати через виконання волі Божої», – йдеться у проповіді Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
* * *
Попри те, що періодами найжорстокіших гонінь на християн вважають ІІ, ІІІ і початок ІV століття, кривавий слід в історії Церкви залишила й нова епоха гонінь, що розпочалася 1917 року. Псевдонародні комісари показали всьому світові, що у ненависті до християн перевершили й «напівбожевільного» Нерона, й обачливого Діоклетіана.
Радянська влада переслідувала мету викорінити релігію і побудувати безбожне суспільство, позбавлене християнських чеснот, якими трималися попередні покоління нашого народу. Починався червоний терор. 7 лютого 1918 року в Києві був розстріляний митрополит Володимир (Богоявленський). Одна за одною країною покотилися хвилі вбивств без суду й слідства православних ієрархів та духовенства.
«Чим більшу кількість представників реакційної буржуазії та реакційного духовенства вдасться нам розстріляти, тим краще», – писав «вождь світового пролетаріату» В. Ульянов-Ленін.
Пік репресій припав на 1937 –1938 роки, коли була знищена майже вся інтелектуальна, творча й моральна еліта суспільства, зокрема й сотні тисяч священнослужителів та ревних вірян.
Вдивляючись у подвиг новомучеників із сьогодення, Церква закликає замислитися про істинність слів Спасителя, що все можливо віруючому (Мк. 9:23). Віра в Бога давала новомученикам силу терпіти приниження, цькування, допити і тортури. Пройти через ці випробування і до останнього подиху лишитися світлими й мудрими людьми могли тільки ті, у кому була незламна віра і кого зміцнювала сила Божа. Такі духовні скарби засвідчили нам новомученики та сповідники (страждальці за віру, яким вдалося вижити) ХХ століття.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:

Добавить комментарий